1. Орфоепічний словник української мови

відтяти

відтя́ти

[в'ідт’атие]

-д'ітну, -д'ітнеш, -д'ітнеимо, -д'ітнеите; мин. -т'аў, -т'ала; нак. -д'ітни, -д'іт'н'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відтяти — відтя́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. відтяти — Відтя́ти, відти́нати, перен. Різко відповісти, відрубати. — Се зовсім не маскарад, — відтяв Грінка, обтріпуючи пил та солому, — се ілю- страция до комедиї, котра називає ся руска відвага (Галіп, 35)... Українська літературна мова на Буковині
  3. відтяти — див. відтинати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відтяти — ВІДТЯ́ТИ див. відтина́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. відтяти — відбира́ти (відніма́ти) / відібра́ти (відня́ти) мо́ву кому, у кого. 1. безос. Хто-небудь втрачає здатність говорити від несподіванки, здивування, хвилювання, переляку, гніву і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  6. відтяти — АМПУТУВА́ТИ мед., ВІДТИНА́ТИ, ВІДРІ́ЗУВАТИ, ВІДРІЗА́ТИ. — Док.: ампутува́ти, відтя́ти, відрі́зати. В боях на Дніпрі Еріху розтрощено ліву руку, її довелось ампутувати майже по лікоть (В. Словник синонімів української мови
  7. відтяти — Відтя́ти, відітну́, віді́тне́ш; відітни́, -ні́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. відтяти — ВІДТЯ́ТИ див. відтина́ти. Словник української мови в 11 томах
  9. відтяти — Відтяти см. відтинати. Словник української мови Грінченка