відтяти
відбира́ти (відніма́ти) / відібра́ти (відня́ти) мо́ву кому, у кого. 1. безос. Хто-небудь втрачає здатність говорити від несподіванки, здивування, хвилювання, переляку, гніву і т. ін. Біленьке, злегка пойняте загаром, воно (дівча) так невимушено розглядало Данька, що йому притьмом відбирало мову (О. Гончар); Оля ж, видно, всього сподівалась, тільки не того дружнього усміху. Може, через те й мову їй відібрало? (Є. Гуцало); Треба було озватися до неї, привітатись, а в мене відібрало мову, стояв як пень (Ю. Збанацький); — Ні, ні, я точно знаю! — Сидорчук так наполошився, що йому мало не відняло мову (Ю. Бедзик). річ відтя́ти. — Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відтяло. Мотря повернулася, вийшла (Панас Мирний). 2. Позбавляти кого-небудь здатності говорити. У старої нахабство гостя відібрало мову, вона тільки показувала йому на інший стілець (Ю. Яновський).
Значення в інших словниках
- відтяти — відтя́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відтяти — Відтя́ти, відти́нати, перен. Різко відповісти, відрубати. — Се зовсім не маскарад, — відтяв Грінка, обтріпуючи пил та солому, — се ілю- страция до комедиї, котра називає ся руска відвага (Галіп, 35)... Українська літературна мова на Буковині
- відтяти — [в'ідт’атие] -д'ітну, -д'ітнеш, -д'ітнеимо, -д'ітнеите; мин. -т'аў, -т'ала; нак. -д'ітни, -д'іт'н'іт' Орфоепічний словник української мови
- відтяти — див. відтинати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відтяти — ВІДТЯ́ТИ див. відтина́ти. Словник української мови у 20 томах
- відтяти — АМПУТУВА́ТИ мед., ВІДТИНА́ТИ, ВІДРІ́ЗУВАТИ, ВІДРІЗА́ТИ. — Док.: ампутува́ти, відтя́ти, відрі́зати. В боях на Дніпрі Еріху розтрощено ліву руку, її довелось ампутувати майже по лікоть (В. Словник синонімів української мови
- відтяти — Відтя́ти, відітну́, віді́тне́ш; відітни́, -ні́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відтяти — ВІДТЯ́ТИ див. відтина́ти. Словник української мови в 11 томах
- відтяти — Відтяти см. відтинати. Словник української мови Грінченка