1. Орфоепічний словник української мови

відчиняти

відчиня́ти

[в'іджчиен’атие]

-н'айу, -н'айеиш

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відчиняти — (робити отвір) розчиняти, відкривати, (не багато) прочиняти, (широко) розчахувати. Словник синонімів Полюги
  2. відчиняти — відчиня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. відчиняти — (двері) розчиняти, д. отвирати, відкривати, (не зовсім) відхиляти, прочиняти, (навстіж) розчахувати; (замок) відмикати. Словник синонімів Караванського
  4. відчиняти — -яю, -яєш, недок., відчинити, -иню, -иниш, док., перех. 1》 Відводити, відхиляти вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, доступ до чогось або вихід назовні. || Робити вільним вхід, доступ до чого-небудь або вихід назовні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відчиняти — ВІДЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ВІДЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЧИНИ́ТИ, иню́, и́ниш, док., що. 1. Відводити, відхиляти вбік стулки дверей, вікон і т. ін., роблячи вільним вхід, доступ до чогось або вихід назовні. – Пора вікна відчиняти!... Словник української мови у 20 томах
  6. відчиняти — відкри́ти (відчини́ти) / відкрива́ти (відчиня́ти) две́рі для кого—чого, кому, чому. Дати кому-небудь вільний доступ кудись, можливість користуватися, займатися і т. ін. чим-небудь. Сотні і тисячі українських емігрантів порушила .. Фразеологічний словник української мови
  7. відчиняти — ВІДМИКА́ТИ (за допомогою ключа відкривати замок або що-небудь замкнене), ВІДЧИНЯ́ТИ рідко, РОЗМИКА́ТИ розм. рідко, ВІДПИРА́ТИ розм. рідко. — Док.: відімкну́ти, відчини́ти, розімкну́ти, відпе́рти. Тремтячими руками він почав відмикати замок (О. Словник синонімів української мови
  8. відчиняти — Відчиня́ти, -ня́ю, -ня́єш, відчи́няний; відчини́ти, -чиню́, -чи́ниш, -чи́нять, відчи́нений Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. відчиняти — ВІДЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДЧИНИ́ТИ, иню́, и́ниш, док., перех. 1. Відводити, відхиляти вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, доступ до чогось або вихід назовні. — Пора вікна відчиняти!... Словник української мови в 11 томах
  10. відчиняти — Відчиняти, -няю, -єш сов. в. відчини́ти, -ню́, -ниш, гл. Отворять, отворить. Золотий обушок скрізь двері відчине. Ном. № 1390. Старший братіку! одчини ворітця. Мет. 170. Хто торка, тому відчинять. Ном. № 7197. Словник української мови Грінченка