віночок

віно́чок

[в'іночок]

-чка, м. (на) -чку, мн. -чкие, -чк'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віночок — ВІНО́ЧОК, чка, ч. 1. Зменш.-пестл. до віно́к. Рвуть зілля дівчата. Віночки плетуть (Рудан., Вибр., 1949, 40); А от же й найбідніші з дівчат стали носити віночки з стрічок (Григ., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  2. віночок — Вінок, -нка м. 1) Вѣнокъ. Єдин цвіт не робить вінка. Ном. № 5270. Голе й босе, а голова в вінку. Ном. № 11192. У його в дворі — як у віночку. Ном. № 14010. 2) Дѣвство, дѣвственностъ. загубити вінок. Потерять дѣвственность. Чуб. Словник української мови Грінченка
  3. віночок — ВІНО́ЧОК, чка, ч. 1. Зменш.-пестл. до віно́к. Рвуть зілля дівчата, Віночки плетуть (С. Руданський); Новенька селянська хата з білими стінами, з ясними вікнами, .. у віночку розлогих верб та яблунь (І. Словник української мови у 20 томах
  4. віночок — як у віно́чку (у вінку́). Дуже гарно, чисто, охайно. — Гарно, як у віночку. Двоє дзеркал аж під стелю між двома вікнами! (І. Нечуй-Левицький); (Текля:) Ви не думайте, що я яка-небудь нетіпаха, ви ж мене знаєте. То тільки інший день невправка буває... Фразеологічний словник української мови
  5. віночок — віно́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. віночок — -чка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до вінок. || у знач. присл. віночком. 2》 рідко. Те саме, що вінець 3). 3》 Частина квітки, що складається з окремих або зрослих пелюсток. 4》 Горбкувате потовщення в основі рогів оленя і деяких ін. копитих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. віночок — див. вінок Словник синонімів Вусика