гордий

го́рдий

ордией]

м. (на) -дому/-д'ім, мн. -д'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гордий — го́рдий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гордий — -а, -е. 1》 Сповнений особистої гідності, самоповаги. || Який виражає особисту гідність, самоповагу. 2》 Який відчуває задоволення від чого-небудь, усвідомлення досягнутих успіхів, переваги в чому-небудь. 3》 перен. Сповнений високого смислу; піднесений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гордий — ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙ розм. (сповнений почуття власної гідності). — Ти не знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (С. Словник синонімів української мови
  4. гордий — Гордовитий, гордівливий, гордливий, сил. пихатий, ГОНОРИСТИЙ, набундючений, д. пановитий; (час) піднесений; гордуватий. Словник синонімів Караванського
  5. гордий — Гордий, -а, -е 1) Гордый, спесивый, надменный. Горда душа в убогім тілі. Ном. Люде горді; горді очі; думи горді; пішов гордою ходою. 2) Величественный. Ой з-за гори, з-за крутої горде військо виступає. Млр. Лит. Сб. 193. Словник української мови Грінченка
  6. гордий — (повний самоповаги) гордовитий, амбітний, р. думний, (із зарозумілістю) бундючний, гоноровий, гоноровитий, спесивий, (з впевненістю) зарозумілий, пихатий, (зі самопохвальбою) чванливий, самовпевнений, марнославний, підсил. розм. фанаберистий, неприступний. Словник синонімів Полюги
  7. гордий — ГО́РДИЙ, а, е. 1. Сповнений особистої гідності, самоповаги. [Сербин:] Не поладили ми з ним іще на Січі, та й досі не змирились; ти знаєш козацьку вдачу – гордий народ! (С. Словник української мови у 20 томах
  8. гордий — див. пихатий Словник синонімів Вусика
  9. гордий — ГО́РДИЙ, а, е. 1. Сповнений особистої гідності, самоповаги. [Сербин:] Не поладили ми з ним іще на Січі, та й досі не змирились; ти знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (Вас. Словник української мови в 11 томах