гордий

ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙ розм. (сповнений почуття власної гідності). — Ти не знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (С. Васильченко); Гордий погляд; — В тобі нема ні кришки гордощів.. Пані повинна бути гордовита, поважна (І. Нечуй-Левицький); Гордовита поза; І сам Карпо Цар, дарма, що був амбітний і гонористий, — раптом став благати Василя Івановича (Ю. Яновський); — Мій брат Лука теж був поет і романтик, — в голосі Степана зазвучали гордливі нотки (І. Волошин); — Чого ж ти така думна? чого погорджаєш поповичами? (А. Свидницький); Де полягла козацькая голова думлива, Виріс там будяк колючий та глуха кропива (Леся Українка).

ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил. рідко, ГОНОРОВИ́ТИЙ розм., ГОНОРИ́СТИЙ розм., ГОНОРО́ВИЙ розм., ПИНДЮ́ЧНИЙ підсил. розм., ПИНДЮ́ЧЛИВИЙ підсил. розм., ПИХОВИ́ТИЙ підсил. розм., ЧВАНЬКУВА́ТИЙ (ЧВАНЬКОВИ́ТИЙ) підсил. розм., ФАНАБЕ́РИСТИЙ підсил. розм., ВИСОКОДУ́МНИЙ книжн., ГОНО́РНИЙ рідко, МАРНОЛЮ́БНИЙ рідко, МАРНОСЛА́ВНИЙ рідко, ПИХЛИ́ВИЙ підсил. рідко, ПИХУВА́ТИЙ підсил. рідше, БУ́ТНИЙ діал., КОКО́ШНИЙ діал., ФУДУ́ЛЬНИЙ діал.; ЗАЗНА́ЙКУВАТИЙ (який став вважати себе в чомусь вищим від інших); НАБУНДЮ́ЧЕНИЙ, НАДУ́ТИЙ розм., НАПИНДЮ́ЧЕНИЙ розм., НАПРИ́НДЖЕНИЙ розм. (який прибрав зарозумілого вигляду); ПАНОВИ́ТИЙ (який своєю зарозумілістю нагадує пана); НЕПРИСТУ́ПНИЙ, НЕДОСТУ́ПНИЙ, НЕДОСЯ́ЖНИЙ (до якого важко звертатися через гордовиту вдачу). — Панна Наталя трохи зарозуміла й розпещена дівчина, але в ґрунті речей добра (О. Кобилянська); Не вподобала й Мотря Явдохи. Вона здалася їй гордою, бундючною, недоступною (Панас Мирний); — Князь Єремія гордовитий, — зашепотіли кругом магнати та їх молоді сини, — не хоче признаватись до своїх давніх товаришів (І. Нечуй-Левицький); Окидала пари непривітним оком пихата, пишна Наталка Мамаєва (К. Гордієнко); Він був чванливий і пихатий, на Ціну зорив він крізь сміх (В. Сосюра); Ще в школі Оксана недолюблювала вродливу й гоноровиту Христю (Я. Гримайло); (Залєський:) Дивись ти, яка гонориста (В. Собко); Увійшло в хату оце пиховите цабе, розсілося — і давай хизуватися (О. Ковінька); Вона.. чванькувата — носочка й коцюбою не дістати — дивиться, наче зараз тебе з'їсть (Марко Вовчок); Єремія був найбагатіший за всіх магнатів, гордий та високодумний (І. Нечуй-Левицький); Пишна декорація ритуальної дії зачаровує лише бідних, темних людей. Пихливе панство не звертає на неї уваги (З. Тулуб); Вона була горда і бутна (О. Кобилянська); — Ото пан був! Фудульний пан.. То бувало не приступай (Остап Вишня); Він уже йшов, як завжди, поперед себе несучи свою пиху, напринджений та набундючений (О. Ільченко); З'явились дами, гарно повбирані, надуті, вдаючи з себе значних, навіть великих паній (І. Нечуй-Левицький); — Ватя чогось насупилась, чогось вдавала з себе неприступну велику паню (І. Нечуй-Левицький); Властолюбна королева Луїза, недавно горда і недосяжна, тепер щасливо посміхається (П. Кочура). — Пор. хвалькува́тий.