гордий
го́рдий
-а, -е.
1》 Сповнений особистої гідності, самоповаги.
|| Який виражає особисту гідність, самоповагу.
2》 Який відчуває задоволення від чого-небудь, усвідомлення досягнутих успіхів, переваги в чому-небудь.
3》 перен. Сповнений високого смислу; піднесений.
4》 Який має про себе надмірно високу думку і зневажливо, звисока ставиться до інших; пихатий.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гордий — (повний самоповаги) гордовитий, амбітний, р. думний, (із зарозумілістю) бундючний, гоноровий, гоноровитий, спесивий, (з впевненістю) зарозумілий, пихатий, (зі самопохвальбою) чванливий, самовпевнений, марнославний, підсил. розм. фанаберистий, неприступний. Словник синонімів Полюги
- гордий — го́рдий прикметник Орфографічний словник української мови
- гордий — Гордовитий, гордівливий, гордливий, сил. пихатий, ГОНОРИСТИЙ, набундючений, д. пановитий; (час) піднесений; гордуватий. Словник синонімів Караванського
- гордий — [гордией] м. (на) -дому/-д'ім, мн. -д'і Орфоепічний словник української мови
- гордий — ГО́РДИЙ, а, е. 1. Сповнений особистої гідності, самоповаги. [Сербин:] Не поладили ми з ним іще на Січі, та й досі не змирились; ти знаєш козацьку вдачу – гордий народ! (С. Словник української мови у 20 томах
- гордий — див. пихатий Словник синонімів Вусика
- гордий — ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙ розм. (сповнений почуття власної гідності). — Ти не знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (С. Словник синонімів української мови
- гордий — ГО́РДИЙ, а, е. 1. Сповнений особистої гідності, самоповаги. [Сербин:] Не поладили ми з ним іще на Січі, та й досі не змирились; ти знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (Вас. Словник української мови в 11 томах
- гордий — Гордий, -а, -е 1) Гордый, спесивый, надменный. Горда душа в убогім тілі. Ном. Люде горді; горді очі; думи горді; пішов гордою ходою. 2) Величественный. Ой з-за гори, з-за крутої горде військо виступає. Млр. Лит. Сб. 193. Словник української мови Грінченка