гриміти

гримі́ти

[грием’ітие]

-мл'у, -миш, -миемо, -миете, -мл'ат'; нак.и, -м'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гриміти — -млю, -миш; мн. гримлять; недок. 1》 Створювати або видавати гучні, різкі звуки, гуркіт і т. ін. || безос. || чим. Створювати гучні, різкі звуки, гуркіт, діючи чим-небудь на щось. || Голосно звучати, лунати (про постріл, пісню, музику і т. ін.). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гриміти — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  3. гриміти — (про грім — створювати гучний гуркіт) гуркотіти, (притишено) рокотати. Словник синонімів Полюги
  4. гриміти — I бабахати, бабахкати, бахкати, бухкати, бухкотати, бухкотіти, варавити (варавить грім), вигримкочувати, вигримувати, вигримляти, вигуркувати, горголити, ґорґотати, ґорґотати, ґорґотіти, гримати, гримкати, гримкотати, гримкотіти, гримотати, гримотіти... Словник синонімів Вусика
  5. гриміти — гримі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. гриміти — Гуркати, гуркотати, гуркотіти; (- звук вибуху) лунати, розлягатися; (славою) славитися, бути в зеніті слави; гримотіти, гримотати, грімкотіти. Словник синонімів Караванського
  7. гриміти — Гримі́ти, гримлю́, -ми́ш, -мля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гриміти — ГРИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. гримля́ть; недок. 1. Створювати або видавати гучні, різкі звуки, гуркіт і т. ін. Гримів, торохтів грім, далі став стихати (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах