загин

Значення в інших словниках

1. загин — заги́н 1 іменник чоловічого роду скривлення заги́н 2 іменник чоловічого роду загибель Орфографічний словник української мови
2. загин — див. смерть Словник синонімів Вусика
3. загин — див. ЗАГИБЕЛЬ. Словник синонімів Караванського
4. загин — I -у, ч. Скривлення, відхилення, заворот. || Місце завороту, повороту вбік. II -у, ч. 1》 Кінець життя; загибель, смерть. || Знищення, руйнування чого-небудь. 2》 перен. Остаточний розклад, відмирання, знищення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. загин — до сме́рті (до заги́ну). 1. До кінця життя. Чужий чоловік до часу, а свій до смерті (Укр.. присл..); Не плач, Катерино, не показуй людям сльози, Терпи до загину! (Т. Фразеологічний словник української мови
6. загин — ЗАГИ́БЕЛЬ (смерть, звичайно передчасна, — в бою, від нещасного випадку тощо), ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, ЗАГИ́Н, ЗГУ́БА розм., ПОГУ́БА заст., ЗАГУ́БА діал., ЗАГЛА́ДА діал., ЗГИН рідко. Загибель Івана Антоновича була для роти гіркою несподіванкою (О. Словник синонімів української мови
7. загин — Заги́н, -ну; до заги́ну Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. загин — ЗАГИ́Н¹, у, ч. Скривлення, відхилення, заворот. Сіянець, посаджений з загином кореня, погано приживається (Лісівництво.., 1956, 260); // Місце завороту, повороту вбік. Він [випускний трубопровід] повинен мати.. Словник української мови в 11 томах
9. загин — Загин, -ну м. Погибель, гибель. до загину. До смерти. Словник української мови Грінченка