загин
заги́н
I -у, ч.
Скривлення, відхилення, заворот.
|| Місце завороту, повороту вбік.
II -у, ч.
1》 Кінець життя; загибель, смерть.
|| Знищення, руйнування чого-небудь.
2》 перен. Остаточний розклад, відмирання, знищення чого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- загин — заги́н 1 іменник чоловічого роду скривлення заги́н 2 іменник чоловічого роду загибель Орфографічний словник української мови
- загин — див. смерть Словник синонімів Вусика
- загин — див. ЗАГИБЕЛЬ. Словник синонімів Караванського
- загин — [загин] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- загин — до сме́рті (до заги́ну). 1. До кінця життя. Чужий чоловік до часу, а свій до смерті (Укр.. присл..); Не плач, Катерино, не показуй людям сльози, Терпи до загину! (Т. Фразеологічний словник української мови
- загин — ЗАГИ́БЕЛЬ (смерть, звичайно передчасна, — в бою, від нещасного випадку тощо), ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, ЗАГИ́Н, ЗГУ́БА розм., ПОГУ́БА заст., ЗАГУ́БА діал., ЗАГЛА́ДА діал., ЗГИН рідко. Загибель Івана Антоновича була для роти гіркою несподіванкою (О. Словник синонімів української мови
- загин — Заги́н, -ну; до заги́ну Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- загин — ЗАГИ́Н¹, у, ч. Скривлення, відхилення, заворот. Сіянець, посаджений з загином кореня, погано приживається (Лісівництво.., 1956, 260); // Місце завороту, повороту вбік. Він [випускний трубопровід] повинен мати.. Словник української мови в 11 томах
- загин — Загин, -ну м. Погибель, гибель. до загину. До смерти. Словник української мови Грінченка