1. Словник синонімів української мови

загин

ЗАГИ́БЕЛЬ (смерть, звичайно передчасна, — в бою, від нещасного випадку тощо), ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, ЗАГИ́Н, ЗГУ́БА розм., ПОГУ́БА заст., ЗАГУ́БА діал., ЗАГЛА́ДА діал., ЗГИН рідко. Загибель Івана Антоновича була для роти гіркою несподіванкою (О. Гончар); — Той козак нарочито нас сюди направив. На вірну гибель (Григорій Тютюнник); Ціла вервечка хлопців, чоловіків, жінок проводжала завзятих москалів, котрим і сам чорт не страшний здавався і котрі ішли на неминучу погибель (Панас Мирний); На хвилину щастя, на хвилину, — сумування буде до загину (П. Куліш); В образі її сумному усіх я бачу матерів, що їх сини пішли на згубу за рідний дім, за рідний край (В. Сосюра); (Мирослава:) Прости.., що в таку страшну хвилину непокою тебе! Та саме в такий час кожна хвилина може принести погубу або порятунок (Юліан Опільський); Серед недоступних скель, ..над озером відграється пречудово хороша і висока сцена присяги на вірність своїй країні і на загладу гнобителям (І. Франко); Ненавидим ми зло, проти його стоять По всякий час душа готова; Але на згин йому не будемо вживать Ми зброї іншої, пріч слова (В. Самійленко). — Пор. 1. смерть.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загин — заги́н 1 іменник чоловічого роду скривлення заги́н 2 іменник чоловічого роду загибель Орфографічний словник української мови
  2. загин — див. смерть Словник синонімів Вусика
  3. загин — див. ЗАГИБЕЛЬ. Словник синонімів Караванського
  4. загин — [загин] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  5. загин — I -у, ч. Скривлення, відхилення, заворот. || Місце завороту, повороту вбік. II -у, ч. 1》 Кінець життя; загибель, смерть. || Знищення, руйнування чого-небудь. 2》 перен. Остаточний розклад, відмирання, знищення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. загин — до сме́рті (до заги́ну). 1. До кінця життя. Чужий чоловік до часу, а свій до смерті (Укр.. присл..); Не плач, Катерино, не показуй людям сльози, Терпи до загину! (Т. Фразеологічний словник української мови
  7. загин — Заги́н, -ну; до заги́ну Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. загин — ЗАГИ́Н¹, у, ч. Скривлення, відхилення, заворот. Сіянець, посаджений з загином кореня, погано приживається (Лісівництво.., 1956, 260); // Місце завороту, повороту вбік. Він [випускний трубопровід] повинен мати.. Словник української мови в 11 томах
  9. загин — Загин, -ну м. Погибель, гибель. до загину. До смерти. Словник української мови Грінченка