1. Орфоепічний словник української мови

первісний

пе́рвісний

[перв'існией і пеирв’існией]

м. (на) -еіному/-еі(‘)н'ім, мн. -еі(‘)н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. первісний — пе́рві́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. первісний — Первовічний, ПЕРВИННИЙ; (- красу) чистий, незайманий, цілинний; (- людей) перший, доісторичний, печерний; (лад) предковічний. Словник синонімів Караванського
  3. первісний — Первісний і первинний Слово первісний відповідає російському первобытный: первісна людина, первісне суспільство тощо, але через те, що це слово в наших словниках наводять і в значенні російського первичный... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  4. первісний — -а, -е. 1》 Який існував у найдавніші періоди історії людства. 2》 Який існував спочатку та був замінений чим-небудь. 3》 Те саме, що первозданний 2). 4》 Те саме, що первинний 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. первісний — ПЕ́РВІ́СНИЙ, а, е, 1. Який існував у найдавніші періоди історії людства. Первісна людина; Ще за часів первісного суспільства люди користувалися нескладними малюнками, які відображали розташування їх жител, місць полювання тощо (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  6. первісний — ПЕ́РВІ́СНИЙ (який виник, існував у найдавніші часи), ПЕРВОБУ́ТНИЙ рідше; ПЕРВОРО́ДНИЙ книжн. (який є джерелом чогось). Первісна людина мусила з рання й до ночі полювати (О. Словник синонімів української мови
  7. первісний — Пе́рвісний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. первісний — ПЕ́РВІ́СНИЙ, а, е, 1. Який існував у найдавніші періоди історії людства. .. первісна людина була цілком пригнічена трудністю існування, трудністю боротьби з природою (Ленін, 5, 1971, 99)... Словник української мови в 11 томах
  9. первісний — Первісний, -а, -е Первоначальный. Словник української мови Грінченка