1. Орфоепічний словник української мови

повінчаний

пові́нчаний

[поув’інчанией]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повінчаний — пові́нчаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. повінчаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повінчати. || повінчано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повінчаний — ПОВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до повінча́ти. – В Броварах Уже повінчана гуляє Його Настуся молода! (Т. Шевченко); – Тепер ти перша пішла на розладдя; а якби ми були повінчані та ти се зробила... Словник української мови у 20 томах
  4. повінчаний — ПОВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повінча́ти. — В Броварах Уже повінчана гуляє Його Настуся молода! (Шевч., II, 1963, 200); — Тепер ти перша пішла на розладдя; а якби ми були повінчані та ти се зробила… (Мирний, III, 1954, 230)... Словник української мови в 11 томах