повінчаний
пові́нчаний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до повінчати.
|| повінчано, безос. присудк. сл.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повінчаний — пові́нчаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- повінчаний — [поув’інчанией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- повінчаний — ПОВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до повінча́ти. – В Броварах Уже повінчана гуляє Його Настуся молода! (Т. Шевченко); – Тепер ти перша пішла на розладдя; а якби ми були повінчані та ти се зробила... Словник української мови у 20 томах
- повінчаний — ПОВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повінча́ти. — В Броварах Уже повінчана гуляє Його Настуся молода! (Шевч., II, 1963, 200); — Тепер ти перша пішла на розладдя; а якби ми були повінчані та ти се зробила… (Мирний, III, 1954, 230)... Словник української мови в 11 томах