поріг

Значення в інших словниках

1. поріг — Коротка груба дошка, вистругана на трачці [X] Словник з творів Івана Франка
2. поріг — порі́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. поріг — (останній) межа, грань; (чутности) границя, стеля; (бажань) вершок; (життя) П. початок, переддень; мн. ПОРОГИ, (на річці) скеляста гряда. Словник синонімів Караванського
4. поріг — див. перешкода Словник синонімів Вусика
5. поріг — -рога, ч. 1》 Дерев'яний брус, закріплений на підлозі під дверима; нижня частина одвірка. || Місце біля дверей у хаті або за дверима (знадвору звичайно вимощене цеглою, камінням тощо). || з означ., перен. Рідна домівка, оселя. 2》 чого, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. поріг — ПОРІ́Г, ро́га, ч. 1. Дерев'яний брус, закріплений на підлозі під дверима; нижня частина одвірка. Дух свіжої мамалиги приємно полоскотав йому нюх, коли він переступив поріг хати (М. Словник української мови у 20 томах
7. поріг — порі́г: ◊ три пе́ред порогом, три за порогом, три з пе́рцем, три з ґве́рцем, а три та́кой так жарт. про кількість випитих келишків алкоголю (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. поріг — За високі пороги, на наші ноги. Ми вам не рівня, тому й не пхаємось до вас. Я до порога і біді туди дорога, я у кут, а біда тут. Нарікання нещасливого. Я не люблю чужих порогів оббивати. Про чоловіка, що по хатах не ходив, а свої держався. Приповідки або українсько-народня філософія
9. поріг — висо́кі поро́ги чиї, в кого, для кого. Неприступний хто-небудь для когось за своїм високим суспільним становищем; досить заможний, багатий і т. ін. Фразеологічний словник української мови
10. поріг — ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл. Словник синонімів української мови
11. поріг — Порі́г, -ро́га, на -ро́зі; -ро́ги, -гів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. поріг — ПОРІ́Г, ро́га, ч. 1. Дерев’яний брус, закріплений на підлозі під дверима; нижня частина одвірка. Дух свіжої мамалиги приємно полоскотав йому нюх, коли він переступив поріг хати (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
13. поріг — 1. Частина входу у будівлю. 2. Брус на підлозі при вході. Архітектура і монументальне мистецтво
14. поріг — Порі́г, -ро́гу м. 1) Порогъ. Стоїть дівка на порозі да з козака сміється. Мет. 89. у порогах стояти. Стоять у порога. КС. 1883. II. 383. Мнж. 66. П'ють у кума мед-вино, а ми в порогах стоїмо. Грин. II. 302. 2) Порогъ на рѣкѣ. Словник української мови Грінченка