поріг

ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл. (тісне, темне); АПАРТАМЕ́НТИ (надто просторе). Світле, чисте, життєрадісне житло прикрашує й облагороджує наш побут (Я. Качура); Навіщо у старій та вогкій хаті жити, коли є нова, суха, простора та ясна оселя? (Л. Яновська); Набрали хлопців до бригади, дали їм сяке-таке помешкання (О. Лупій); Радісні вигуки наповнили дім (Ю. Смолич); Подано автомобілі — розвезти акторів по домівках (Ю. Яновський); Покинула знову хату, Синову господу (Т. Шевченко); — Прощайте, рідні пороги, де походжали мої ноги! (І. Нечуй-Левицький); Андрій, відколи жив, не бачив такого поганого мешкання (І. Франко); Хата здалася Христі великим льохом, а не людським житвом (Панас Мирний); — Де ті людські селитьби, де той народ, що.. оселяв колись родючу землю (М. Коцюбинський); Коли Свиридович вигнав татарку до хатини в садку, баба Палажка обурилася. — От собака! Жінці родити час, а він її з хати жене до того чортового лігвища (З. Тулуб); Озлився (дід Маківка) на весь світ, заперся у своїй норі і довго не виходив (М. Чабанівський); Тут було побудовано дачі обласного керівництва.. розкіш апартаментів доморощеного панства по-особливому сприймається на тлі убозтва державної наукової установи (з журналу). — Пор. 1. барлі́г, халу́па.

МЕЖА́ (допустима норма чогось дозволеного; останній, крайній ступінь чогось), ГРАНЬ розм., ГРАНИ́ЦЯ розм., ПРУГ перев. із сл. останній розм., РУБІ́Ж, ПОРІ́Г, РУБІКО́Н книжн. Марія постійно себе переконувала, що вона вродлива, розумна, здібна, добре вихована, що вона при бажанні в будь-який момент може вийти заміж за людину шляхетного роду. Це завжди було найвищою межею пожадань представниць її соціального клану (М. Слабошпицький); Найміцніший сплав сталі має межу витривалості, критичну грань (С. Чорнобривець); З її чоловіком ми говорили чимало, все в границях гречності (І. Франко); Катеринині сльози, Катеринине горе — все ставало на тім останнім прузі, за котрим уже немає розради, немає прощення (Ю. Мушкетик); Поріг дитинства вона вже переступила, не дитина (І. Ле); На рубежі двох епох; Він став на якімсь рубіконі життя (І. Франко).

ПОЧА́ТОК (перший момент, перша фаза вияву якоїсь дії, явища, процесу тощо), ПОЧИ́Н, ЗА́В'ЯЗОК, ЗА́ЧИН розм., КО́РІНЬ розм., ПОРІ́Г розм., ДЕБЮ́Т книжн., УВЕРТЮ́РА книжн., ПОЧИ́НОК діал. Останній найвищий зліт Гоголя, "Мертві душі", які він сам називав навіяними Пушкіним, "його утвором", останній цей зліт був і початком катастрофічного падіння (М. Рильський); — Цеглу матимемо, черепицю матимемо. От із лісом скрутно. Хоча б на почин кубометрів із 500 лісу... (Остап Вишня); Ви о сім напишіть свою гадку, і се буде зав'язком нашої кореспонденції (В. Стефаник); Ти слово бережи, як нагороду, Воно до пісні й подвигу зачин (В. Бичко); В кожній істоті, в її глибинній сутності приховано корінь будь-якої дії. Це наш розум, дух (О. Бердник); Невже і в її маленьке серце постукалось кохання? Чи вона тільки дихає чарами любові, ще не знаючи її, як це буває на порозі юності? (М. Стельмах); Початок шахової партії називається дебютом (з посібника); — Женю! Хочете почути про найзаповітнішу мою мрію? — Ах, он що: вся дотеперішня Вадикова надодвертість — лише увертюра до освідчення (Ю. Шовкопляс); Він вагався, явно вишукував підходящі слова для починку, а я його не квапив (В. Логвиненко).

ПЕРЕДДЕ́НЬ чого, який (час перед якоюсь подією, датою і т. ін.), ПЕРЕДО́ДЕНЬ, ПЕРЕДГРО́ЗЗЯ (перед грізними, бурхливими подіями); ПОРІ́Г поет. (перев. із сл. життя, смерть, юність тощо). Надходила третя воєнна весна! Хай буде вона передднем перемоги (І. Нехода); Найкраще — передодень свята. Із шляху тоді линуть.. пісні (П. Панч); Народжених в тривожнім передгроззі, нас викохала праця й боротьба (Н. Забіла); Вона тільки дихає чарами любові, ще не знаючи її, як це буває на порозі юності (М. Стельмах).

ПОРО́ГИ (кам'янисте поперечне підвищення дна річки), СКІК діал. Серед степу блищав Дніпро. Клекотіли пороги (О. Довженко); А Черемуш, браття, глибокий, А Черемуш дикий, як біс!.. А Черемуш, браття, по скоках Розбиту дарабу поніс (Ю. Федькович).