поріг

висо́кі поро́ги чиї, в кого, для кого. Неприступний хто-небудь для когось за своїм високим суспільним становищем; досить заможний, багатий і т. ін. — Молодий, білявий, високий, тонкий і говорить дуже несміливо та тихо,— шепотіла Онися матері під самісіньким вухом,— але чорта з два: за дяка не піду; в нас високі пороги для дяків (І. Нечуй-Левицький).

і на порі́г не пуска́ти / не пусти́ти кого. Забороняти кому-небудь приходити кудись, не хотіти бачити когось. — Я б і на поріг її (Марину) не пустив (Панас Мирний); — Колись нас сюди й на поріг не пустили б, а тепер тут, бачу, й закурити можна (О. Гончар).

(і) на порі́г не ступи́ти до кого. Не зайти кудись, не завітати до кого-небудь, не навідати когось (перев. через образу, неприємності від кого-небудь і т. ін.). Почервонів (дід), розсердився: — Я до тебе по-доброму, а ти так до мене? Як ти така, покладу гнів на тебе до самої смерті і на поріг до тебе не ступлю. Не ходи й ти до мене! (С. Васильченко).

(і) поро́га (порі́г) не переступа́ти / не переступи́ти чого, чийого. Зовсім не бути, не бувати де-небудь, у когось і т. ін. — Не наважувалася сказати вголос, що про себе вже вирішила ніколи не переступати порога цього дому (А. Дімаров); — Останній раз нога моя в твоїй хаті,— промовила Ганна.— Не переступлю я, Марино, твого порога! (І. Нечуй-Левицький); Познаходилися й такі, які начебто бачили, як я вчащав до Христі, хоча, правду кажучи, я раніше ніколи й порога її хати не переступив (Є. Гуцало).

на кра́йнім (кра́йньому) поро́зі життя́. Перед смертю. На крайнім порозі життя оддав старий своє, літами та негодами побите, серце малій дитині! (Панас Мирний).

на поро́зі чого. Безпосередньо перед приходом, настанням чого-небудь. Приємно було лягти на лавці на спокійний спочинок на порозі нових гадок і інтересів, що принесе новий день (М. Грушевський); Здавалось би, на порозі кожного нового століття, погортавши сторінки історії, людство мало б відповідно .. готуватись до подібних потрясінь, коригуючи, згідно з попереднім досвідом, і свої дії, і політику (Б. Олійник); На порозі третього тисячоліття природоохоронна робота стає якісно іншою. Нині чи не головне завдання — навчитися підтримувати рівновагу в екосистемах (З журналу).

оббива́ти поро́ги. 1. перев. у кого, чого, кому, чиї, де. Постійно ходити, багато разів приходити до кого-небудь, кудись; часто бувати у когось, десь. (Олена:) Не часто ви нам пороги оббиваєте (І. Франко); — Я вашого сина не силувала мене брати; я до вас з хлібом з сіллю не ходила, порогів ваших не оббивала (І. Нечуй-Левицький); Розрахунок був дуже простий: набридне людині пороги оббивати — поїде геть. Так воно й сталося (В. Канівець). обчо́вгувати поро́ги, фам. А що сама вона любила обчовгувати чужі пороги, то скоро вся вулиця, далі куток, потім і село знали (Є. Гуцало); // Настирливо з’являтися десь, турбувати когось. — Що це таке повелося: кожен тобі лізе в квартиру. На роботі не відіб’єшся від них, та ще й тут пороги оббивають… (Іван Ле). обби́ти поро́ги. Так Аткінс оббив пороги, аж клерки всі в гамі й гомі: Цей безпритульний Томмі — Дуже настирний Томмі; Голову всім морочить (М. Бажан); // Перебувати подовгу десь. — Доки будемо оббивати тут чужі пороги, коли рідна земля чекає нас, своїх господарів! (Іван Ле). 2. кого, чого, кому, біля чого і без додатка, чиї, де. Багато разів звертатися до когось, кудись у якій-небудь справі, домагаючись її вирішення; просити когось, доводити щось. — То так і ходитимеш, чужі пороги оббиватимеш. Воно ж тобі нічого — тільки чоботи топчеш, а другим — час гаєш (Панас Мирний); — Ми щодня оббивали пороги у військкоматі. Настирливо, доки не набридло. І нас записали (Л. Дмитерко); — Важко було дістати дозвіл на виставу. Понад місяць оббивали пороги панам цензорам (Я. Гримайло); Ходити, клянчити, оббивати пороги не в характері Максима (І. Цюпа); Так, поки дехто оббивав високі пороги, виходжуючи собі премії, Ліна Костенко взагалі мовчала, і це мовчання її було громадянськи значимішим за сотні декларативно-уславлювальних книжок (З газети). оббива́ти порі́г. Іван обурився: — Хай найкращі місця захоплюють мамині смоктунчики. Оце порадуєш їх і їхню рідню, що вже давно оббиває ректорський поріг (М. Стельмах). оббива́ння поро́гів. На прийом до владики (митрополита А. Шептицького) було дуже просто потрапити, це не вимагало багатоденних оббивань порогів та годинних очікувань у приймальні (З журналу); Вони (глядачі) немовби звільняли автора (В. Висоцького).. від укладення договорів, від оббивання порогів редакцій — вони самі тиражували й розповсюджували пісні (З газети); Се справжній наш хрест оте оббивання чужих порогів (Леся Українка); Три роки (минуло) намарного оббивання порогів найрізноманітніших інстанцій (З журналу).

переступа́ти / переступи́ти (че́рез) порі́г. 1. Заходити до якого-небудь приміщення. Шевченко нерішуче зупинився, не переступаючи порога, і мимоволі відсахнувся від смороду, який війнув йому в обличчя (З. Тулуб); Що це було саме її місце, я зрозумів із того, як швидко воно звільнилося, ледве Леночка переступила поріг (Ю. Яновський). 2. Виходити з якого-небудь приміщення, вирушати. Так хотілося переступити через поріг у витку метелицю (М. Стельмах); // Вибувати звідки-небудь. Я цілком одужав. Ще кілька днів, і я переступлю поріг лікувальної установи (Ю. Яновський). переступа́ти поро́ги. А в світлиці вже лаштувались (їхати до столиці). Панотець Сильвестр правив молебень, кропив святою водою і давав цілувати хреста. Пан сотник глянув на ясновельможну: — Здається, пора переступати пороги (М. Лазорський). 3. чого, у що. Потрапляти куди-небудь. Діти, що народилися тої незабутньої осені.., сьогодні .. переступають поріг Львівського університету (І. Цюпа); Зроду-звіку не тинялась я по шинках, я швидше ладна вмерти, ніж переступлю поріг у той ваш рай,— сказала Галецька (І. Нечуй-Левицький); Він диктував свої умови, ще тільки переступивши поріг, але найдивніше, що його слухали (П. Загребельний).

плю́нути че́рез порі́г. Дуже мало побути де-небудь, погостювати у когось. (Аделаїда:) П’єр! Їдем! (Тетяна:) Що це ти, невісточко моя золота? Плюнула через поріг та й з хати? (І. Карпенко-Карий).

пока́зувати / показа́ти порі́г (доро́гу, одві́рок, одві́рка, шлях і т. ін.). Виганяти кого-небудь. — Ага, покосили, помолотили, то зараз мені дорогу показуєте? Виганяєте, як пса коростявого?! (М. Томчаній); (Руфін:) Не можу я їм показать порога, коли їх сам в хату кликав (Леся Українка); (Степанида:) Коли вам, добродію, честю сказали, щоб ви минали нашу хату, так хіба хочете, щоб вам одвірка показали? (М. Кропивницький); Я був певний, що на понеділок Семен знайде іншого наймита, а Степанові покаже широкий шлях (Д. Бузько); // Відмовляти кому-небудь у чомусь. — Роксана казала, що ви надумали віддати її (заміж) у Коломию, боявся я, прийдемо до вас, а ви нам поріг покажете (А. Хижняк).

пуска́ти / пусти́ти на порі́г кого. Дозволяти приходити кому-небудь кудись. — Хіба що постоїш на порозі палацу, та йто чи то пустять на поріг (М. Лазорський).

че́рез порі́г не перела́зити. Перебувати в дитячому віці; бути малим. Ой, летять же літа! Чи давно це й через поріг не перелазив (син), а тепер он який (А. Головко).