простота

Значення в інших словниках

1. простота — простота́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. простота — Нескладність і всі пох від ПРОСТИЙ; тлк. ПРОСТоТА, ПРОСТОЛЮД. Словник синонімів Караванського
3. простота — I простот`а-и, ж. 1》 Якість і властивість за знач. простий 2-4). Свята простота — про надто довірливу, наївну людину. 2》 Прості, невимушені стосунки між людьми. II прост`ота-и, ж., заст. 1》 Простий народ. 2》 Наївна, простодушна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. простота — ПРОСТОТА́¹, и, ж., заст. 1. Простий народ. – Як мені піти проти закону і порядку, від Бога даного, і у ваш рід благородний віддати свою дитину, рожденую [народжену] од простоти і мужичества [мужицтва]? (Г. Словник української мови у 20 томах
5. простота — свята́ наї́вність (простота́). Надто довірлива, щира, прямодушна і т. ін. людина. — Не вдавайте, отче, з себе святу наївність. Все ви добре знаєте (М. Стельмах); — Яка краса! Який вечір! — вдаючи святу наївність, захоплювався Сидір Сидорович (Л. Фразеологічний словник української мови
6. простота — ПРОСТО́ЛЮД заст. (люди, що належали до непривілейованих верств суспільства; з погляду привілейованих верств — з відтінком зверхності, зневажливості), ПРОСТОЛЮ́ДДЯ, ПРОСТОНАРО́ДДЯ, ПРОСТОТА, ПРОСТА́ЦТВО, ЧЕРНЬ зневажл., ПЛЕБС зневажл., ГОЛО́ТА зневажл. Словник синонімів української мови
7. простота — Простота, -ти ж. 1) Простота. Щось і блявкнув з простоти. К. ЧР. 28. Світ простоти і покою — стародавній заповіт. Щог. Сл. 99. 2) Простой народъ. О. 1862. І. 57. Ні, зникнете ви, горді духи, почезнете, як і простота. К. Псал. 192. Словник української мови Грінченка