1. Орфоепічний словник української мови

розкол

розко́л

[розкол і роскол]

-лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкол — розко́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розкол — -у, ч. 1》 іст. У Московщині середини 17 ст. – релігійний рух проти офіційної церкви, її догматів, який закінчився утворенням ряду сект. || Відокремлення від офіційної церкви. 2》 перен. Дія і стан за знач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкол — РОЗКО́Л, у, ч. 1. рел., заст. У середині XVII ст. – релігійний рух проти офіційної церкви, який закінчився утворенням ряду сект. Синхронність соціальних вибухів засвідчувала універсальність протиріч між владою й нижчими станами... Словник української мови у 20 томах
  4. розкол — Розко́л, -лу, -лові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розкол — РОЗКО́Л, у, ч. 1. рел., заст. У Росії середини XVII ст. — релігійний рух проти офіційної церкви, який закінчився утворенням ряду сект; // Відокремлення від офіційної церкви. — Ти єретик! ти єретик! Ти сієш розколи!... Словник української мови в 11 томах