сум

Значення в інших словниках

1. сум — (невеселий, тяжкий настрій) смуток, печаль, журба, уроч. скорбота, (трагічний) горе. Словник синонімів Полюги
2. СУМ — СУМ іменник чоловічого роду Словник української мови Орфографічний словник української мови
3. сум — Смуток, журба, нерадість, невеселий настрій, с. скорбота; сумування. Словник синонімів Караванського
4. сум — Безнадійність, безнадія, відчай, гіркота, грижа, гризота, гризотнява, довада, досада, досадонька, жаліб, жаління, жалість, жалля, жалоба, жалощі, жаль, жальнощі, жур, жура, журба, журбонька, журбота, журиця, журіння, журка, зажура, запечалля, засмута... Словник синонімів Вусика
5. сум — СУМ¹, у, ч. Невеселий, важкий настрій, спричинений горем, невдачею і т. ін.; смуток, журба; протилежне ра́дість. Пилипиха сумувала, віддавши Марусю заміж; з суму того занепадати стала (Марко Вовчок); Ні поля, ні гаї... Словник української мови у 20 томах
6. сум — I -у, ч. Невеселий, гнітючий настрій, спричинений горем, невдачею і т. ін.; смуток, журба; прот. радість. || Смутний, зажурений вираз (обличчя, очей і т. ін.). || Вияв пригніченості, душевного болю (в музиці, пісні і т. ін.). Наганяти сум. Розганяти сум. II -а, ч. Грошова одиниця Узбекистану. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. сум — обгорта́ти (огорта́ти) / обгорну́ти (огорну́ти) ду́шу (се́рце) ту́гою (сму́тком, су́мом і т. ін.). Викликати переживання, душевні страждання, неспокій і т. ін. Не несли вони (дні) у моє серце ніякої одради, нічого доброго, а обгортали душу тугою .. Фразеологічний словник української мови
8. сум — НУДЬГА́ (гнітючий душевний стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг, відсутністю інтересу до навколишнього), НУДО́ТА підсил. розм., СКУ́КА рідше, НУД розм., НУДА́ розм., ЗАНУ́ДА підсил. заст., НУ́ДИ мн., рідше; ХАНДРА́ розм., СПЛІН книжн. заст. Словник синонімів української мови
9. сум — Сум, -му, в -мі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. сум — СУМ, у, ч. Невеселий, важкий настрій, спричинений горем, невдачею і т. ін.; смуток, журба; протилежне радість. Пилипиха сумувала, віддавши Марусю заміж; з суму того занепадати стала (Вовчок, І, 1955, 237); Ні поля, ні гаї... Словник української мови в 11 томах
11. сум — рос. сум грошова одиниця Узбекистану. Eкономічна енциклопедія
12. сум — сум (суме) Невеликий монастир або храм у буддійському монастирі Монголії та Бурятії (порівн. хуре, хіт) Відзначався регулярно розпланованими суміжними дворами, що пояснюється впливом Китаю. Були поширені у східній частині країни. Архітектура і монументальне мистецтво
13. сум — Сум, -му м. 1) Печаль, грусть. Такий уже мене сум візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. МВ. І. 8. Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені да свекорка батеньком назвати. н. п. 2) = сом (рыба). Вх. Пч. II. 21. Словник української мови Грінченка