сум

СУМ¹, у, ч.

Невеселий, важкий настрій, спричинений горем, невдачею і т. ін.; смуток, журба; протилежне ра́дість.

Пилипиха сумувала, віддавши Марусю заміж; з суму того занепадати стала (Марко Вовчок);

Ні поля, ні гаї, Ні пташки щебетливі Не приспали мої Суми – болі вразливі (Б. Грінченко);

Ні, я знаю, чом нудьгую, Ні, я знаю, звідки сум: То розлука, зла гадюка, – Вся причина чорних дум (А. Кримський);

Щось таїть він на душі своїй, ходить часом то, як хмара, лютий, то сумний-сумний, а від чого той сум, і лють, і журба – не говорить Вірі (А. Шиян);

Листи сповнені невимовної гіркоти й суму за рідною землею, теплою людською щирістю (Ю. Яновський);

Падають розстріляні в дворі під кам'яним муром .. Пустка, сум і плач по убогих оселях, підвалах (О. Довженко);

* Образно. Я досі ще забуть не зміг суворі дні війни, і плач дітей, і сум доріг моєї сторони... (М. Упеник);

* У порівн. Пудами чіплялась за чоботи глина. Чіплялась за чоботи, липла, як сум, Як туга, якої нічим не віддерти... (І. Нехода);

// Смутний, зажурений вираз (обличчя, очей і т. ін.).

І нема в його лиці нічого, опріч обичайного суму та моці (Марко Вовчок);

– Ви ще листа з консисторії не отримували? – Ні, – беруться сумом очі і обличчя Вікентія Петровича (М. Стельмах);

// Вияв пригніченості, душевного болю (в музиці, пісні і т. ін.).

Кобза дзвеніла у тихе надвечір'я і то рокотала, як грім, то промовляла тихим жалем, і під той сум, під ту жалобу схиляв порубану .. голову старий козак та згадував вірне товариство, що полягло десь під Кафою або Трапезундом (Григорій Тютюнник);

В пісні був сум, тривожний і гіркий (Н. Рибак).

Пересумува́ти сум (сму́ток і т. ін.) див. пересумува́ти;

Розважа́ти (розганя́ти, рідко розго́нити, розві́ювати) / розва́жити (розігна́ти, розві́яти) нудьгу́ (журбу́, ту́гу, сум, го́ре і т. ін.) див. розважа́ти;

Сумува́ти су́мом див. сумува́ти;

(1) Те́мний сум – те саме, що Те́мна ту́га (див. ту́га).

Світ потемнів у її очах, .. на серці туга нерозважна, у душі сум темний... (Панас Мирний).

◇ Вганя́ти / ввігна́ти в сум див. вганя́ти¹;

Наганя́ти (наво́дити, навіва́ти, наві́ювати) / нагна́ти (наве́сти, наві́яти) сум див. наганя́ти;

Обгорта́ти (огорта́ти) / обгорну́ти (огорну́ти) ду́шу (се́рце) ту́гою (сму́тком, су́мом і т. ін.) див. обгорта́ти;

Розганя́ти / розігна́ти сум див. розганя́ти;

(2) Сум обійма́є (обніма́є, обгорта́є, находить, нападає і т. ін.) / обійня́в (обня́в, обгорну́в, найшо́в, напа́в і т. ін.)хтось стає сумним, засмучується; тяжкі почуття заполоняють когось.

Обійняв їх сум, змарніли, зниділи дедалі (Леся Українка);

Сум .. обняв Івана (М. Коцюбинський);

[Магнезій:] Ох, дійсно, жаль і сум нас обгорта, Коли науку світлую, як день, На темну ніч химер змінити хтять!.. (Є. Кротевич);

Часом несподівано на Соломію находила журба, находив сум (І. Нечуй-Левицький);

– Дуже вже сум великий на мене напав (Марко Вовчок);

Сум напав такий обох, що за день одно другому слова не скаже... (Панас Мирний).

СУМ², а, ч.

Грошова одиниця Узбекистану; дорівнює 100 тиїнам.

Сум було введено в обіг з 1 липня 1994 року Указом Президента Узбекистану (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сум — (невеселий, тяжкий настрій) смуток, печаль, журба, уроч. скорбота, (трагічний) горе. Словник синонімів Полюги
  2. СУМ — СУМ іменник чоловічого роду Словник української мови Орфографічний словник української мови
  3. сум — Смуток, журба, нерадість, невеселий настрій, с. скорбота; сумування. Словник синонімів Караванського
  4. сум — Безнадійність, безнадія, відчай, гіркота, грижа, гризота, гризотнява, довада, досада, досадонька, жаліб, жаління, жалість, жалля, жалоба, жалощі, жаль, жальнощі, жур, жура, журба, журбонька, журбота, журиця, журіння, журка, зажура, запечалля, засмута... Словник синонімів Вусика
  5. сум — [сум] -му, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
  6. сум — I -у, ч. Невеселий, гнітючий настрій, спричинений горем, невдачею і т. ін.; смуток, журба; прот. радість. || Смутний, зажурений вираз (обличчя, очей і т. ін.). || Вияв пригніченості, душевного болю (в музиці, пісні і т. ін.). Наганяти сум. Розганяти сум. II -а, ч. Грошова одиниця Узбекистану. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. сум — обгорта́ти (огорта́ти) / обгорну́ти (огорну́ти) ду́шу (се́рце) ту́гою (сму́тком, су́мом і т. ін.). Викликати переживання, душевні страждання, неспокій і т. ін. Не несли вони (дні) у моє серце ніякої одради, нічого доброго, а обгортали душу тугою .. Фразеологічний словник української мови
  8. сум — НУДЬГА́ (гнітючий душевний стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг, відсутністю інтересу до навколишнього), НУДО́ТА підсил. розм., СКУ́КА рідше, НУД розм., НУДА́ розм., ЗАНУ́ДА підсил. заст., НУ́ДИ мн., рідше; ХАНДРА́ розм., СПЛІН книжн. заст. Словник синонімів української мови
  9. сум — Сум, -му, в -мі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. сум — СУМ, у, ч. Невеселий, важкий настрій, спричинений горем, невдачею і т. ін.; смуток, журба; протилежне радість. Пилипиха сумувала, віддавши Марусю заміж; з суму того занепадати стала (Вовчок, І, 1955, 237); Ні поля, ні гаї... Словник української мови в 11 томах
  11. сум — рос. сум грошова одиниця Узбекистану. Eкономічна енциклопедія
  12. сум — сум (суме) Невеликий монастир або храм у буддійському монастирі Монголії та Бурятії (порівн. хуре, хіт) Відзначався регулярно розпланованими суміжними дворами, що пояснюється впливом Китаю. Були поширені у східній частині країни. Архітектура і монументальне мистецтво
  13. сум — Сум, -му м. 1) Печаль, грусть. Такий уже мене сум візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. МВ. І. 8. Ой як мені сії суми пересумувати, ой як мені да свекорка батеньком назвати. н. п. 2) = сом (рыба). Вх. Пч. II. 21. Словник української мови Грінченка