сум

СУМ¹, у, ч.

Невеселий, важкий настрій, спричинений горем, невдачею і т. ін.; смуток, журба; протилежне ра́дість.

Пилипиха сумувала, віддавши Марусю заміж; з суму того занепадати стала (Марко Вовчок);

Ні поля, ні гаї, Ні пташки щебетливі Не приспали мої Суми – болі вразливі (Б. Грінченко);

Ні, я знаю, чом нудьгую, Ні, я знаю, звідки сум: То розлука, зла гадюка, – Вся причина чорних дум (А. Кримський);

Щось таїть він на душі своїй, ходить часом то, як хмара, лютий, то сумний-сумний, а від чого той сум, і лють, і журба – не говорить Вірі (А. Шиян);

Листи сповнені невимовної гіркоти й суму за рідною землею, теплою людською щирістю (Ю. Яновський);

Падають розстріляні в дворі під кам'яним муром .. Пустка, сум і плач по убогих оселях, підвалах (О. Довженко);

* Образно. Я досі ще забуть не зміг суворі дні війни, і плач дітей, і сум доріг моєї сторони... (М. Упеник);

* У порівн. Пудами чіплялась за чоботи глина. Чіплялась за чоботи, липла, як сум, Як туга, якої нічим не віддерти... (І. Нехода);

// Смутний, зажурений вираз (обличчя, очей і т. ін.).

І нема в його лиці нічого, опріч обичайного суму та моці (Марко Вовчок);

– Ви ще листа з консисторії не отримували? – Ні, – беруться сумом очі і обличчя Вікентія Петровича (М. Стельмах);

// Вияв пригніченості, душевного болю (в музиці, пісні і т. ін.).

Кобза дзвеніла у тихе надвечір'я і то рокотала, як грім, то промовляла тихим жалем, і під той сум, під ту жалобу схиляв порубану .. голову старий козак та згадував вірне товариство, що полягло десь під Кафою або Трапезундом (Григорій Тютюнник);

В пісні був сум, тривожний і гіркий (Н. Рибак).

Пересумува́ти сум (сму́ток і т. ін.) див. пересумува́ти;

Розважа́ти (розганя́ти, рідко розго́нити, розві́ювати) / розва́жити (розігна́ти, розві́яти) нудьгу́ (журбу́, ту́гу, сум, го́ре і т. ін.) див. розважа́ти;

Сумува́ти су́мом див. сумува́ти;

(1) Те́мний сум – те саме, що Те́мна ту́га (див. ту́га).

Світ потемнів у її очах, .. на серці туга нерозважна, у душі сум темний... (Панас Мирний).

◇ Вганя́ти / ввігна́ти в сум див. вганя́ти¹;

Наганя́ти (наво́дити, навіва́ти, наві́ювати) / нагна́ти (наве́сти, наві́яти) сум див. наганя́ти;

Обгорта́ти (огорта́ти) / обгорну́ти (огорну́ти) ду́шу (се́рце) ту́гою (сму́тком, су́мом і т. ін.) див. обгорта́ти;

Розганя́ти / розігна́ти сум див. розганя́ти;

(2) Сум обійма́є (обніма́є, обгорта́є, находить, нападає і т. ін.) / обійня́в (обня́в, обгорну́в, найшо́в, напа́в і т. ін.) – хтось стає сумним, засмучується; тяжкі почуття заполоняють когось.

Обійняв їх сум, змарніли, зниділи дедалі (Леся Українка);

Сум .. обняв Івана (М. Коцюбинський);

[Магнезій:] Ох, дійсно, жаль і сум нас обгорта, Коли науку світлую, як день, На темну ніч химер змінити хтять!.. (Є. Кротевич);

Часом несподівано на Соломію находила журба, находив сум (І. Нечуй-Левицький);

– Дуже вже сум великий на мене напав (Марко Вовчок);

Сум напав такий обох, що за день одно другому слова не скаже... (Панас Мирний).

СУМ², а, ч.

Грошова одиниця Узбекистану; дорівнює 100 тиїнам.

Сум було введено в обіг з 1 липня 1994 року Указом Президента Узбекистану (з наук.-попул. літ.).