1. Орфоепічний словник української мови

твій

[тв'ій]

твого, твойему, твоуйім, (на) твойему (твоуйім); ж. твойа, твойейі, твоуйій, твойейу, (на) твоуйій; с. твойе, твого; мн. твоуйі, твоуйіх

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. твій — твій займенник Орфографічний словник української мови
  2. твій — ТВІЙ, твоя́, твоє́. 1. Займ. присв. до ти. Я стояла біля тебе, Не зважилась ані за руку взяти, Ані схилитися до твого чола (Леся Українка); Кінь стримано стогнав крізь зуби. “Коли б не твоя нога, друже, поплатився б я своєю”, – думав Вася (О. Словник української мови у 20 томах
  3. твій — твоя, твоє. 1》 Займ. присв. до ти. || Належний тобі. || у знач. ім. твоє, твого, с. Те, що належить тобі. || Який виходить від тебе; зроблений, створений, написаний, сказаний і т. ін. тобою. || Який стосується тебе. || Такий, як у тебе, власт. тобі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. твій — ваш (твій) покі́рний слуга́. Усталена форма переважно ввічливого закінчення листа. З пошаною зостаюсь ваш покірний слуга (М. Драгоманов). ви́йти / вихо́дити на моє́ (на твоє́, на її́ і т. ін.). Здійснитися, відбутися, статися так, як хочеться кому-небудь. Фразеологічний словник української мови
  5. твій — Твій, твоя́, твоє́; твого́, твоє́ї, твоє́му, твої́й; твої́, твої́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. твій — ТВІЙ, твоя́, твоє́. 1. Займ. присв. до ти. Я стояла біля тебе, Не зважилась ані за руку взяти, Ані схилитися до тво́ го чола (Л. Укр., І, 1951, 210); Кінь стримано стогнав крізь зуби. Словник української мови в 11 томах
  7. твій — Твій, твоя, твоє́ мѣст. Твой, твоя, твое. Твій батько вмер. Шейк. Словник української мови Грінченка