1. Орфоепічний словник української мови

увінчуватися

уві́нчуватися

[ув’інчуватиес'а]

-уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. увінчуватися — уві́нчуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. увінчуватися — УВІ́НЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., УВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. Бути нагородженим за заслуги, удостоєним високої нагороди; приймати нагороду. – Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Словник української мови у 20 томах
  3. увінчуватися — -уюся, -уєшся, недок., увінчатися, -аюся, -аєшся, док. 1》 Бути нагородженим за заслуги, удостоєним високої нагороди; приймати нагороду. 2》 Прикрашатися вінком з чого-небудь або чимось, схожим на вінок. 3》 Закінчуватися вгорі чим-небудь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. увінчуватися — УВІ́НЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., УВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. Бути нагородженим за заслуги, удостоєним високої нагороди; приймати нагороду. — Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах