увінчуватися
УВІ́НЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., УВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Бути нагородженим за заслуги, удостоєним високої нагороди; приймати нагороду.
— Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду (Л. Укр., І, 1951, 383).
2. Прикрашатися вінком з чого-небудь або чимось, схожим на вінок.
3. Закінчуватися вгорі чим-небудь.
Верхні частини будівлі [собору] відзначаються уступчастим розташуванням арок і склепінь, які плавно піднімаються вгору і увінчуються мальовничим п’ятиглав’ям пірамідальної будови (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 514);
// перен. Закінчуватися, завершуватися чим-небудь; знаходити своє втілення в чому-небудь.
Жадоба боротьби увінчується знаменитим поєдинком [Мцирі] із барсом (Рильський, III, 1955, 207);
Вони.. призналися, що в результаті подорож їх увінчалась добрим успіхом (Фр., VI, 1951, 203);
Електрохід, уже відчутно зримий, На ватмані окреслений встає, Конструкціями смілими, новими Безсоння увінчалося твоє (Забашта, Нові береги, 1950, 31);
Після переможної битви на Курській дузі стратегічний наступ Радянської Армії успішно тривав і увінчався великими перемогами (Ком. Укр., 2, 1969, 61).
4. тільки недок. Пас. до уві́нчувати.
Значення в інших словниках
- увінчуватися — уві́нчуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- увінчуватися — [ув’інчуватиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а Орфоепічний словник української мови
- увінчуватися — УВІ́НЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., УВІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. Бути нагородженим за заслуги, удостоєним високої нагороди; приймати нагороду. – Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Словник української мови у 20 томах
- увінчуватися — -уюся, -уєшся, недок., увінчатися, -аюся, -аєшся, док. 1》 Бути нагородженим за заслуги, удостоєним високої нагороди; приймати нагороду. 2》 Прикрашатися вінком з чого-небудь або чимось, схожим на вінок. 3》 Закінчуватися вгорі чим-небудь. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови