ясла

я́сла

асла]

-сеил/-сел, д. -слам/-слам

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ясла — Я́СЛА, я́сел, мн. 1. Відгороджене в хліві місце, куди закладають корм для худоби. Іван коло худоби порається: скотові й вівцям підкладає в ясла просяної або гречаної соломи (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  2. ясла — Я́СЛА, я́сел, мн. 1. Відгороджене в хліві місце, куди закладають корм для худоби. Іван коло худоби порається: скотові й вівцям підкладає в ясла просяної або гречаної соломи (Мирний, II, 1954, 110)... Словник української мови в 11 томах
  3. ясла — я́сла множинний іменник Орфографічний словник української мови
  4. ясла — ясел, мн. 1》 Відгороджене у хліві місце, куди закладають корм для худоби. 2》 також зі сл. дитячі. Заклад, в якому здійснюються догляд і виховання дітей до трьох років. Ясла-садок — заклад, в якому здійснюється догляд і виховання дітей дошкільного віку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ясла — Я́сла, я́сел, я́слам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ясла — Я́сла, ясел ж. мн. 1) Ясли. Ясла до коней не ходять. Ном. № 4479. Хиба ревуть воли, як ясла повні? К. Іов. 13. 2) = ясна. Пятигор. окр. ум. яселка, яселечка, ясельця. Чуб. III. 323, 337. Словник української мови Грінченка
  7. ясла — (дитиняч.) дитинець, передшкілка Словник чужослів Павло Штепа
  8. ясла — П. (дитячі) п. світличка; ясельця. Словник синонімів Караванського