абсолют

Значення в інших словниках

1. абсолют — АБСОЛЮТ – АБСОЛЮТИЗМ Абсолют, -у. Вічна, незмінна першооснова світу (Бог, абсолютний дух, абсолютна ідея тощо); щось самодостатнє, незалежне, нічим не обумовлене: підносити до абсолюту, ідея абсолюту. Абсолютизм, -у. Літературне слововживання
2. абсолют — -у, ч. В ідеалістичній філософії – вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту (дух, ідея); у релігії – Бог. || Що-небудь самодостатнє, безвідносне, нічим не обумовлене. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. абсолют — АБСОЛЮ́Т, у, ч. 1. В ідеалістичній філософії – вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту (абсолютний дух, абсолютна ідея, абсолютне “я”); у релігії – Бог. Що з того, що вони [йоги] .. Словник української мови у 20 томах
4. абсолют — абсолю́т (від лат. absolutus – довершений, безумовний, необмежений) те, що ні від чого не залежить, безвідносне. В ідеалістичній філософії і релігійних тлумаченнях – вічна, незмінна, нескінченна першооснова світу (абсолютна ідея, абсолютна особа, бог тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
5. абсолют — Буття, яке існує без причини, ні від чого не залежне і нічим не обмежене, вічна й необхідна основа дійсності; в християнській філософії ототожнюваний з Богом. Універсальний словник-енциклопедія
6. абсолют — АБСОЛЮТ (від лат. absolutus — безумовний, необмежений) — одне з основних понять духовної культури людства, що виражає граничну загальну основу сущого й найвищу цінність для людини. Поняття "А. Філософський енциклопедичний словник
7. абсолют — Абсолю́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. абсолют — АБСОЛЮ́Т, у, ч. В ідеалістичній філософії — вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту (дух, ідея); у релігії — бог; // Що-небудь самодостатнє, безвідносне, нічим не обумовлене. Словник української мови в 11 томах
9. абсолют — рос. абсолют (латин. absolutus- довершений, безумовний, необмежений) — те, що ні від чого не залежить, безвідносне. Eкономічна енциклопедія