1. Орфографічний словник української мови

безвірний

безві́рний

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвірний — -а, -е. Який не визнає існування Бога; невіруючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. безвірний — БЕЗВІ́РНИЙ, а, е. 1. Який не визнає існування Бога; невіруючий. – Безвірний Хома, – сказала, похитуючи головою, Устя (Б. Лепкий); Може, тепер, коли через безвірну владу почали хитатися підвалини церкви, саме такого й треба настоятеля – палкого... Словник української мови у 20 томах
  3. безвірний — НЕВІ́РУЮЧИЙ (який заперечує релігію, не визнає існування Бога), БЕЗВІ́РНИЙ, БЕЗБО́ЖНИЙ розм.; БОГОВІДСТУ́ПНИЙ заст. (який зрікся віри в Бога). — Перепрошую, ви невіруючі? — запитав отець.. (С. Словник синонімів української мови
  4. безвірний — БЕЗВІ́РНИЙ, а, е. Який не визнає існування бога; невіруючий. Словник української мови в 11 томах