безвірний

Значення в інших словниках

1. безвірний — безві́рний прикметник Орфографічний словник української мови
2. безвірний — БЕЗВІ́РНИЙ, а, е. 1. Який не визнає існування Бога; невіруючий. – Безвірний Хома, – сказала, похитуючи головою, Устя (Б. Лепкий); Може, тепер, коли через безвірну владу почали хитатися підвалини церкви, саме такого й треба настоятеля – палкого... Словник української мови у 20 томах
3. безвірний — НЕВІ́РУЮЧИЙ (який заперечує релігію, не визнає існування Бога), БЕЗВІ́РНИЙ, БЕЗБО́ЖНИЙ розм.; БОГОВІДСТУ́ПНИЙ заст. (який зрікся віри в Бога). — Перепрошую, ви невіруючі? — запитав отець.. (С. Словник синонімів української мови
4. безвірний — БЕЗВІ́РНИЙ, а, е. Який не визнає існування бога; невіруючий. Словник української мови в 11 томах