1. Словник синонімів української мови

безвірний

НЕВІ́РУЮЧИЙ (який заперечує релігію, не визнає існування Бога), БЕЗВІ́РНИЙ, БЕЗБО́ЖНИЙ розм.; БОГОВІДСТУ́ПНИЙ заст. (який зрікся віри в Бога). — Перепрошую, ви невіруючі? — запитав отець.. (С. Чорнобривець); — Тепер, коли той боговідступний брат сокиру зняв і над моєю головою, зневаживши кров родительську, — не брат він мені!.. (І. Ле).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвірний — безві́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безвірний — -а, -е. Який не визнає існування Бога; невіруючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безвірний — БЕЗВІ́РНИЙ, а, е. 1. Який не визнає існування Бога; невіруючий. – Безвірний Хома, – сказала, похитуючи головою, Устя (Б. Лепкий); Може, тепер, коли через безвірну владу почали хитатися підвалини церкви, саме такого й треба настоятеля – палкого... Словник української мови у 20 томах
  4. безвірний — БЕЗВІ́РНИЙ, а, е. Який не визнає існування бога; невіруючий. Словник української мови в 11 томах