1. Словник синонімів української мови

безвірник

АТЕЇ́СТ (людина, яка заперечує існування бога), БЕЗБО́ЖНИК, НЕВІ́РУЮЧИЙ, БЕЗВІ́РНИК, БЕЗБО́ЖНИЙ рідко, НЕ́ХРИСТ заст., лайл. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця.. я став на 13 році життя атеїстом (М. Коцюбинський); Всі були дома, бо в церкву від них ніхто ж не ходив — безбожники (А. Головко); Невіруюча людина; Франко — безвірник, бога не визнає, — сказав, усміхаючись лагідно, отець Михайло (П. Колесник); Час летів і пройшли над Єгиптом віки незчисленні.. Руйнувать стали руки безбожних гробниці і храми (Леся Українка); — І оце ти б хотів, щоб нами нехрист правив? — обурюється богомільна господиня (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвірник — безві́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. безвірник — Безбожник, АТЕЇСТ, недовірок, невіра, як ім. невірний, сов. невіруючий, рел. геретик, єретик, блюзнір. Словник синонімів Караванського
  3. безвірник — -а, ч. Людина, яка не визнає існування Бога, релігії і бореться з релігійним культом; атеїст, безбожник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. безвірник — БЕЗВІ́РНИК, а, ч. 1. Людина, яка не визнає існування Бога, релігію, не вірить у Бога; безбожник, атеїст. – Пан Франка – безвірник, Бога не визнає, – сказав, усміхаючись лагідно, отець Михайло (П. Колесник); – Де ж той Єрусалим, що ти говориш?... Словник української мови у 20 томах
  5. безвірник — див. грішник Словник синонімів Вусика
  6. безвірник — Безві́рник, -ка, -кові, -ку! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. безвірник — БЕЗВІ́РНИК, а, ч. Людина, яка не визнає існування бога, релігію і бореться з релігійним культом. — Пан Франка — безвірник, бога не визнає, — сказав, усміхаючись лагідно, отець Михайло (Кол., Терен.., 1959, 136). Словник української мови в 11 томах