1. Орфографічний словник української мови

виселення

ви́селення

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виселення — Дія правоохоронних органів, які звільняють за рішенням суду приміщення, яке незаконно займається. англ. eviction; нім. Exmittierung f=; угор. kilakoltatás; рос. выселение. Словник із соціальної роботи
  2. виселення — -я, с. Дія за знач. виселити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виселення — ВИ́СЕЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́селити. Згодом потім прибіг в Горобцівку урядовець .. і доклав своєму начальникові, що писар Коцюбенко не вчинив нічого такого, за що б заслуговував на виселення з Горобцівки (І. Словник української мови у 20 томах
  4. виселення — Ви́селення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. виселення — ВИ́СЕЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́селити. На багатолюдних зборах селяни ухвалювали постанови про конфіскацію куркульського майна і виселення найбільш вороже настроєних куркулів (Іст. УРСР, II, 1957, 358). Словник української мови в 11 томах