1. Орфографічний словник української мови

властиво

власти́во 1

присудкове слово

притаманно

незмінювана словникова одиниця

власти́во 2

вставне слово

по суті кажучи

незмінювана словникова одиниця

власти́во 3

частка

якраз

незмінювана словникова одиниця

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. властиво — 1》 присудк. сл. Характерно для кого-, чого-небудь. 2》 вставн. сл., зах. Те саме, що власне 1). 3》 част. Те саме, що власне 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. властиво — ВЛАСТИ́ВО. 1. пред. Характерно для кого-, чого-небудь. – Кришка мені зараз чи ні?.. Ні! Я дуже молодий і мені властиво більш думати про смерть ворога (О. Довженко); Повернувся [професор] до прокурора: – Ви питаєте, що таке образа?... Словник української мови у 20 томах
  3. властиво — Власти́во, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. властиво — ВЛАСТИ́ВО. 1. присудк. сл. Характерно для кого-, чого-небудь. — Кришка мені зараз чи ні?.. Ні! Я дуже молодий, і мені властиво більш думати про смерть ворога (Довж. Словник української мови в 11 томах
  5. властиво — Властиво нар. 1) Свойственно. Желех. 2) = власне. Словник української мови Грінченка