властиво
власти́во
1》 присудк. сл. Характерно для кого-, чого-небудь.
2》 вставн. сл., зах. Те саме, що власне 1).
3》 част. Те саме, що власне 2).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- властиво — власти́во 1 присудкове слово притаманно незмінювана словникова одиниця власти́во 2 вставне слово по суті кажучи незмінювана словникова одиниця власти́во 3 частка якраз незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- властиво — ВЛАСТИ́ВО. 1. пред. Характерно для кого-, чого-небудь. – Кришка мені зараз чи ні?.. Ні! Я дуже молодий і мені властиво більш думати про смерть ворога (О. Довженко); Повернувся [професор] до прокурора: – Ви питаєте, що таке образа?... Словник української мови у 20 томах
- властиво — Власти́во, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- властиво — ВЛАСТИ́ВО. 1. присудк. сл. Характерно для кого-, чого-небудь. — Кришка мені зараз чи ні?.. Ні! Я дуже молодий, і мені властиво більш думати про смерть ворога (Довж. Словник української мови в 11 томах
- властиво — Властиво нар. 1) Свойственно. Желех. 2) = власне. Словник української мови Грінченка