1. Орфографічний словник української мови

воротар

ворота́р

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воротар — -я, ч. 1》 Сторож біля воріт. 2》 Член спортивної команди (футбольної, хокейної і т. ін.), який захищає ворота; голкіпер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Воротар — Офіцер, що охороняє вхід у ложу [В англійській масонській традиції функції Воротаря розділені між двома офіцерами: власне Воротарем (Tyler) та Внутрішнім доглядачем (Inner Guard). Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  3. воротар — ВОРОТА́Р, я́, ч. 1. Сторож біля воріт. Воротар не квапився, довго щось відкручував, і нарешті міст спустився на своє місце (А. Хижняк); Коли Ласточкін підійшов до Ботанічного саду, воротар .. довго не хотів його пропускати (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. воротар — ВОРОТА́Р (член спортивної команди), ГОЛКІ́ПЕР. Воротар легко підскочив, піймав під самою штангою м'яча й знову подав його на гру (Ю. Яновський); Підбіг лікар.. Але запасного голкіпера не було. І воротар знову зайняв своє місце (з журналу). Словник синонімів української мови
  5. воротар — Ворота́р, -ря́, -ре́ві; -тарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. воротар — ВОРОТА́Р, я́, ч. 1. Сторож біля воріт. Воротар не квапився, довго щось відкручував, і нарешті міст спустився на своє місце (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 286); Коли Ласточкін підійшов до Ботанічного саду, воротар.. Словник української мови в 11 томах