1. Словник синонімів української мови

воротар

ВОРОТА́Р (член спортивної команди), ГОЛКІ́ПЕР. Воротар легко підскочив, піймав під самою штангою м'яча й знову подав його на гру (Ю. Яновський); Підбіг лікар.. Але запасного голкіпера не було. І воротар знову зайняв своє місце (з журналу).

СТО́РОЖ (особа, яка охороняє кого-, що-небудь); ВАХТЕ́Р, ШВЕЙЦА́Р, ПОРТЬЄ́, КОНСЬЄ́РЖ, ПРИДВЕ́РНИК заст., ДВЕ́РНИК діал. (черговий сторож при вході в установу, підприємство, житловий будинок і т. ін.); ВОРОТАР (сторож біля воріт); КАЛАТА́ЛЬНИК, ДІД заст. (сторож у садку, на баштані тощо); БУ́ДОЧНИК, БУ́ДНИК діал. (залізничний сторож). Юхим, шкільний сторож, пішов вечеряти додому, і мені одному скучненько (С. Васильченко); У вестибюлі їх затримав вахтер — рішучий і невмолимий. — Режим є режим. До тяжкохворого потрібний дозвіл головного лікаря (В. Дарда); Здається мені, що не можу заснути в замку, де Крук буде придверником (І. Франко); Воротар спитав у прибувших, хто вони такі й чого їм треба (І. Нечуй-Левицький); Десь чуть свисток. Ось будочник виходить. Він з ліхтарем (В. Сосюра). — Пор. 2. вартови́й, 1. охоро́нець.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. воротар — ворота́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. воротар — -я, ч. 1》 Сторож біля воріт. 2》 Член спортивної команди (футбольної, хокейної і т. ін.), який захищає ворота; голкіпер. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Воротар — Офіцер, що охороняє вхід у ложу [В англійській масонській традиції функції Воротаря розділені між двома офіцерами: власне Воротарем (Tyler) та Внутрішнім доглядачем (Inner Guard). Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  4. воротар — ВОРОТА́Р, я́, ч. 1. Сторож біля воріт. Воротар не квапився, довго щось відкручував, і нарешті міст спустився на своє місце (А. Хижняк); Коли Ласточкін підійшов до Ботанічного саду, воротар .. довго не хотів його пропускати (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. воротар — Ворота́р, -ря́, -ре́ві; -тарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. воротар — ВОРОТА́Р, я́, ч. 1. Сторож біля воріт. Воротар не квапився, довго щось відкручував, і нарешті міст спустився на своє місце (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 286); Коли Ласточкін підійшов до Ботанічного саду, воротар.. Словник української мови в 11 томах