давитися

Значення в інших словниках

1. давитися — давлюся, давишся; мн. давляться; недок. 1》 чим і без додатка. Забивати собі горло великим шматком їжі. || Задихатися, душитися (від нападу кашлю, сліз і т. ін.). 2》 перен. Їсти що-небудь малопоживне, одноманітне. 3》 розм. Позбавляти себе життя удушенням. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. давитися — Давлюсь, давишся, недок. 1. Сміятись. Чого ти давишся? Що, я такий смішний? 2. Їсти. Давитись — свиняче діло. Давайте відволічемось від жрачки. Словник сучасного українського сленгу
3. давитися — дави́тися слізьми́ (сльоза́ми, пла́чем і т. ін.). Гірко, невтішно плакати, марно намагаючись стримуватися, тамувати плач. Параска Тихонівна, давлячись слізьми, кусала подушку (Ю. Фразеологічний словник української мови
4. давитися — I. ЗАДИХА́ТИСЯ без додатка і від чого, без чого (відчувати нестачу повітря від приступу кашлю, диму і т. ін.), ДУШИ́ТИСЯ, ЗАДУ́ШУВАТИСЯ, ДАВИ́ТИСЯ перев. чим. — Док.: задихну́тися, задуши́тися, вдуши́тися (удуши́тися), подави́тися. Словник синонімів української мови
5. давитися — ДАВИ́ТИСЯ, давлю́ся, да́вишся; мн. давляться; недок. 1. чим і без додатка. Забивати собі горло великим шматком їжі. Хто аж давився та запихався пирогами, хто, мов на жорнах, молов на зубах смачні хрящі смаженої риби (Мирний, III, 1954, 288); *Образно. Словник української мови в 11 томах
6. давитися — Давитися, -влюся, -вишся гл. Давиться. Не дуже й жує, так цілком і ковтає, аж давиться. Кв. Трохи був на смерть не подавився. А Петро йому й каже: се тобі, старче, так Бог зробив за те, щоб другому не бажав давитись. Стор. І. 24. Словник української мови Грінченка