давити

дави́ти

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. давити — (натискати чимсь на щось) надавлювати, тиснути, (про взуття) стискати, муляти, мулити, (фізично когось) душити, придушувати кого, що, тіснити, (щоб витиснути сік) чавити, (щоб зробити плоским) плющити, сплющувати. Словник синонімів Полюги
  2. давити — Тиснути, натискати, гнітити; (сік) чавити; (на смерть) душити; (- взуття) Д. муляти, мулити; П. гнобити, пригнічувати, утискувати, пригноблювати, пригнітати; (жагу в собі) приглушувати; (обіймами) стискати; (як мух) плющити, нищити, калічити, вбивати; (морозом) морозити, заморожувати. Словник синонімів Караванського
  3. давити — [давитие] даўл'у, -виеш, даўл'ат'; нак. -ви, -в'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. давити — давлю, давиш; мн. давлять; недок. 1》 перех. і на кого – що, у що. Налягати своєю вагою; натискати. 2》 перех., перен. Чинити утиски; гнобити. || Гнітити (про почуття, настрій). || Пересилювати що-небудь у собі; приглушувати. 3》 перех. і неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. давити — 1. тиснути, витискувати, витиснути, повитискувати, затиснути, позатискувати, натискувати, натиснути, понатискувати, обтискувати, обтиснути, пообтискувати, притискувати, стискувати, стиснути, постискувати, утискувати, повтискувати, чавити, вичавлювати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. давити — (що?), давлю, давиш, недок. Випивати. Скільки вже можна давити водяру? Ти розумієш, що потроху перетворюєшся на алкаша? Словник сучасного українського сленгу
  7. давити — I роздавити, видавлювати, видушувати, витискати, витискувати, вичавлювати, гнітити, душити, задавлюватити, затоптувати, мулити (про взуття), муляти, надавлювати, натискувати, пригнітати, пригнічувати (переносне), придавлювати, причавлювати... Словник синонімів Вусика
  8. давити — (важки́й) ка́мінь да́вить ду́шу (се́рце) кому. Хтось перебуває в гнітючому настрої, дуже страждає, переживає і т. ін.; кому-небудь дуже важко. Вона нічого і не спитала у доньки. Важкий камінь давив їй душу (Я. Баш). ка́мінь на се́рце да́вить. Фразеологічний словник української мови
  9. давити — ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ підсил., ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ підсил. Словник синонімів української мови
  10. давити — Дави́ти, давлю́, да́виш, да́влять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. давити — ДАВИ́ТИ, давлю́, да́виш; мн. да́влять; недок. 1. перех. і на кого — що, у що. Налягати своєю вагою; натискати. Чорногора важким своїм тілом давила землю (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  12. давити — Давити, -влю, -виш, одн. в. давнути, давну, давнеш гл. 1) Давить. 2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ном. № 4003. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. Шевч. 95. 3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. Ном. № 12215. Словник української мови Грінченка