1. Орфографічний словник української мови

двірник

двірни́к 1

іменник чоловічого роду, істота

про людину

розм.

двірни́к 2

іменник чоловічого роду

рухома стрілка на склі автомобіля

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двірник — Дві́рник. Начальник селянської громади. Старшина громадска — се є начальник громадский (двірник), і найменьше двох присяжних; їх вибирають з-межи себе радні грамадскі (См.-Стоцький, Громада, 5); - З моєї хати, що мені ії батько полишив, і йти в жебри?... Українська літературна мова на Буковині
  2. двірник — -а, ч. 1》 Працівник будинкоуправління, що стежить за чистотою і порядком у дворі та на вулиці біля двору. 2》 розм. Рухома стрілка для механічного очищення вітрового скла автомашини від снігу, пилу, крапель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. двірник — хохл. (дворнік) брамник брамник, див. швайцар Словник чужослів Павло Штепа
  4. двірник — син. антон, гарбіджмен. Словник жарґонної лексики української мови
  5. двірник — ДВІ́РНИ́К, дві́рника́, ч. 1. Працівник будинкоуправління, що стежить за чистотою і порядком у дворі та на вулиці біля двору. Він зайшов до двірника, почав розпитувати його (Мик. Словник української мови в 11 томах