двірник

син.

антон, гарбіджмен.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двірник — двірни́к 1 іменник чоловічого роду, істота про людину розм. двірни́к 2 іменник чоловічого роду рухома стрілка на склі автомобіля Орфографічний словник української мови
  2. двірник — Дві́рник. Начальник селянської громади. Старшина громадска — се є начальник громадский (двірник), і найменьше двох присяжних; їх вибирають з-межи себе радні грамадскі (См.-Стоцький, Громада, 5); - З моєї хати, що мені ії батько полишив, і йти в жебри?... Українська літературна мова на Буковині
  3. двірник — -а, ч. 1》 Працівник будинкоуправління, що стежить за чистотою і порядком у дворі та на вулиці біля двору. 2》 розм. Рухома стрілка для механічного очищення вітрового скла автомашини від снігу, пилу, крапель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. двірник — хохл. (дворнік) брамник брамник, див. швайцар Словник чужослів Павло Штепа
  5. двірник — ДВІ́РНИ́К, дві́рника́, ч. 1. Працівник будинкоуправління, що стежить за чистотою і порядком у дворі та на вулиці біля двору. Він зайшов до двірника, почав розпитувати його (Мик. Словник української мови в 11 томах