застава

заста́ва 1

іменник жіночого роду

віддавання майна за позичку; віддане майно; гарантія

заста́ва 2

іменник жіночого роду

місце в'їзду; загін

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. застава — Спосіб забезпечення зобов’язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Словник із соціальної роботи
  2. застава — 1. (під позику) заклад, д. застанова, застав; П. забезпека, гарантія; 2. (на дорозі) пост, шлягбавм <сов. шлагбаум>, пропускний пункт; (на кордоні) митниця; П. пікет, варта, охорона. Словник синонімів Караванського
  3. застава — див. перешкода Словник синонімів Вусика
  4. застава — [застава] -вие, д. і м. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. застава — I -и, ж. 1》 Віддавання кредиторові якого-небудь майна або коштовності для забезпечення одержуваної позички. 2》 Річ, яка залишається у того, хто видає позичку. || Грошова сума, яку вносять для забезпечення виконання зобов'язань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. застава — застава прибори (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. застава — (англ. соllateral) у цивільному праві спосіб забезпечення виконання зобов’язань, який полягає в передачі боржником кредитору грошей або іншої власної цінності... Економічний словник
  8. застава — I. ЗАСТА́ВА (забезпечення одержуваної позички майном, цінностями і т. ін.), ЗАКЛА́Д, ЗАСТАНО́ВА діал. У Харві.. можна було часом розжитися й на кілька доларів, під невеликий відсоток або заставу (Н. Рибак); (Петро:) Грошей не було. Словник синонімів української мови
  9. застава — ЗАСТА́ВА¹, и, ж. 1. Віддавання кредиторові якого-небудь майна або коштовності для забезпечення одержуваної позички. Колись за неї [кожушину] двадцять рублів давали. Ще й тепер можна рублів із п’ять зачепити.. Хіба однести шинкареві в заставу!... Словник української мови в 11 томах
  10. застава — рос. залог за цивільним правом — один із засобів забезпечення зобов'язань. 3. дає можливість кредиторові в разі невиконання боржником своїх зобов'язань одержати належну йому суму грошей за рахунок вартості заставленого майна. Договір... Eкономічна енциклопедія
  11. застава — 1. Сторожовий пост при в'їзді до міста, області, країни. 2. Пост із шлагбаумом на шляху для тимчасової зупинки мандрівників, подорожників. Архітектура і монументальне мистецтво
  12. застава — Застава, -ви ж. 1) Залогъ. Шинкарочко мила, усип меду-вина, бери на заставу коня вороного. Чуб. V. 29. А тут ще нема чого шинкарці і в заставу оддать. Рудч. Ск. II. 21. Положившії нову свиту і кожух в заставі. Мкр. Н. 3. 2) Застава, пограничная стража. Словник української мови Грінченка