збірник

Значення в інших словниках

1. збірник — -а, ч. 1》 Книжка, що містить у собі однорідні матеріали, документи і т. ін. || Книжка, що містить у собі дібрані за яким-небудь принципом твори одного чи кількох авторів; збірка. Збірник творів — твори якого-небудь автора, видані однією книжкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. збірник — • збірник - видання, що містить твори одного (авторський З.) чи кількох (колективний З.) авторів, наук. матеріали, офіц. документи. Формується здебільшого за певною ознакою (тематичною, жанровою, територіальною і т. п.) установами, орг-ціями, закладами. Українська літературна енциклопедія
3. збірник — ЗБІ́РКА (творів), ЗБІ́РНИК, ДОБІ́РКА (перев. невелика, зібрана за певною тематикою); ЗІБРА́ННЯ (перев. велике, повне). — Сьогодні здав до друку останню коректуру своєї збірки лірики (А. Словник синонімів української мови
4. збірник — Збі́рник, -ка, -кові, у -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. збірник — ЗБІ́РНИК, а, ч. 1. Книжка, що містить у собі однорідні матеріали, документи і т. ін. Воздвиженський взяв у руки збірник українських пісень і почав читати голосно (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
6. збірник — Збірник, -ка м. Сборникъ. ум. збірничок. Словник української мови Грінченка