1. Великий тлумачний словник сучасної мови

збірник

збі́рник

-а, ч.

1》 Книжка, що містить у собі однорідні матеріали, документи і т. ін.

|| Книжка, що містить у собі дібрані за яким-небудь принципом твори одного чи кількох авторів; збірка.

Збірник творів — твори якого-небудь автора, видані однією книжкою.

2》 Зведені докупи і розміщені в певному порядку які-небудь положення, правила, закони і т. ін. Збірник задач.

3》 тех. Резервуар, у якому збирається яка-небудь рідина або газ.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збірник — збі́рник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. збірник — • збірник - видання, що містить твори одного (авторський З.) чи кількох (колективний З.) авторів, наук. матеріали, офіц. документи. Формується здебільшого за певною ознакою (тематичною, жанровою, територіальною і т. п.) установами, орг-ціями, закладами. Українська літературна енциклопедія
  3. збірник — ЗБІ́РКА (творів), ЗБІ́РНИК, ДОБІ́РКА (перев. невелика, зібрана за певною тематикою); ЗІБРА́ННЯ (перев. велике, повне). — Сьогодні здав до друку останню коректуру своєї збірки лірики (А. Словник синонімів української мови
  4. збірник — Збі́рник, -ка, -кові, у -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. збірник — ЗБІ́РНИК, а, ч. 1. Книжка, що містить у собі однорідні матеріали, документи і т. ін. Воздвиженський взяв у руки збірник українських пісень і почав читати голосно (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. збірник — Збірник, -ка м. Сборникъ. ум. збірничок. Словник української мови Грінченка