збірник

ЗБІ́РНИК, а, ч.

1. Книжка, що містить у собі однорідні матеріали, документи і т. ін.

Воздвиженський взяв у руки збірник українських пісень і почав читати голосно (Н.-Лев., І, 1956, 403);

Звісно, літературний альманах — не науковий філологічний збірник, в якому можна друкувати статті різними правописами (Коцюб., III, 1956, 291);

Учні.. позаписували силу етнографічного матеріалу (переважно пісень, казок), з якого я міг би був скласти чималий збірник (Вас., IV, 1960, 43);

Їй треба здати кілька книжок до клубної бібліотеки.. і, швиденько зібравши їх,— це все були збірники поезій — вона подалася до клубу (Гончар, Тронка, 1953, 173);

// Книжка, що містить у собі дібрані за яким-небудь принципом твори одного або кількох авторів; збірка.

У «Новій Раді» (збірник на спомин покійному Старицькому) надрукована моя «Спокуса» (Мирний, V, 1955, 423).

Збі́рник тво́рів — твори якого-небудь автора, видані однією книжкою.

[Лікар:] А знаєте, Олімпіадо Іванівно, як дивлюсь я на оті книжки, то здається, вони і без нас у піч полетять, а на їх місце стане тоненький збірник творів Ореста Михайловича Груїча (Л. Укр., II, 1951, 40).

2. Зведені докупи і розміщені в певному порядку які-небудь положення, правила, закони і т. ін.

В січні 1649 р. було затверджено нове «Уложення», тобто збірник законів (Іст. СРСР, І, 1956, 175).

3. техн. Резервуар, у якому збирається яка-небудь рідина або газ.

Він [робітник] повертає кран збірника, і метал ллється важким холодним струменем (Наука.., 4, 1963, 35);

Слинько востаннє перевірив вимірні прилади.., придивився до рівневимірювальних трубок на збірниках і з задоволенням потер руки (Шовк., Інженери, 1956, 240).