зіяння
зія́ння
іменник середнього роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зіяння — -я, с., лінгв. Збіг двох чи кількох голосних у слові або на межі двох слів, з яких перше закінчується, а друге починається на голосний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зіяння — ЗІЯ́ННЯ, я, с. Те саме, що зя́яння. Під бань розколотих зіяння, Під черепи лунких склепінь Лягла тінь пам'яті остання, В зелений камінь вкута тінь (М. Словник української мови у 20 томах
- зіяння — • зіяння , роззів, гіатус — збіг двох чи кількох голосних в одному слові або на межі слів. Трапляється в словах іншомовного походження (радіо, вуаль), на межі префікса й кореня (приозерний)... Українська літературна енциклопедія
- зіяння — ЗІЯ́ННЯ, я, с., лінгв. Збіг двох чи кількох голосних у слові або на межі двох слів, з яких перше закінчується, а друге починається на голосну. Зіяння..— збіг двох чи кількох голосних звуків у одному слові або на межі різних слів, напр. Словник української мови в 11 томах