1. Орфографічний словник української мови

кидь

кидь 1

іменник жіночого роду

відстань, на яку можна щось кинути

розм.

кидь 2

присудкове слово

незмінювана словникова одиниця

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кидь — I -і, ж., розм. Відстань, на яку можна що-небудь кинути. II виг. Уживається як присудок для вираження однократної дії за знач. кидати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кидь — КИДЬ¹, і, ж., розм. Відстань, на яку можна що-небудь кинути. А він був од мене не більше, як на одну кидь (Сл. Б. Грінченка); Гнаний далі поривистим вітром... Словник української мови у 20 томах
  3. кидь — КИДЬ¹, і, ж., розм. Відстань, на яку можна що-небудь кинути. А він був од мене не більше, як на одну кидь (Сл. Гр.); Врізався корабель у піщану косу на одну кидь од берега. КИДЬ², виг. Уживається як присудок для вираження однократної дії за знач. Словник української мови в 11 томах
  4. кидь — Кидь, -ді I ж. Разстояніе, на которое можно что-нибудь бросить. А він був од мене не більше, як на одну кидь. Харьк. --------------- Кидь! II меж. Выражаетъ бросаніе. Ухопив та кидь його об землю! Словник української мови Грінченка