кидь
КИДЬ¹, і, ж., розм.
Відстань, на яку можна що-небудь кинути.
А він був од мене не більше, як на одну кидь (Сл. Б. Грінченка);
Гнаний далі поривистим вітром, наскочив він [корабель] зо всього розгону на узбережжя острова Майорки і врізався як стій у піщану косу, не більше як на одну кидь од берега (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
КИДЬ², виг.
Уживається як пред. за знач. ки́дати 1 для вираження однократної дії.
Ухопив та кидь його об землю! (Сл. Б. Грінченка);
Замітає чернець і на Петра прямо кидь сміття, кидь! (А. Тесленко);
Тут гарно: сонце пригріває, земля пахне, а ти в неї, в теплу, відволожену, насіннячко кидь та кидь!.. (О. Гончар);
Вона ще раз кидь – і знов камінці на долоні (В. Близнець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кидь — кидь 1 іменник жіночого роду відстань, на яку можна щось кинути розм. кидь 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- кидь — I -і, ж., розм. Відстань, на яку можна що-небудь кинути. II виг. Уживається як присудок для вираження однократної дії за знач. кидати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кидь — КИДЬ¹, і, ж., розм. Відстань, на яку можна що-небудь кинути. А він був од мене не більше, як на одну кидь (Сл. Гр.); Врізався корабель у піщану косу на одну кидь од берега. КИДЬ², виг. Уживається як присудок для вираження однократної дії за знач. Словник української мови в 11 томах
- кидь — Кидь, -ді I ж. Разстояніе, на которое можно что-нибудь бросить. А він був од мене не більше, як на одну кидь. Харьк. --------------- Кидь! II меж. Выражаетъ бросаніе. Ухопив та кидь його об землю! Словник української мови Грінченка