кидь
КИДЬ¹, і, ж., розм. Відстань, на яку можна що-небудь кинути.
А він був од мене не більше, як на одну кидь (Сл. Гр.);
Врізався корабель у піщану косу на одну кидь од берега.
КИДЬ², виг. Уживається як присудок для вираження однократної дії за знач. ки́дати 1.
Ухопив та кидь його об землю! (Сл. Гр.);
Замітає чернець і на Петра прямо кидь сміття, кидь! (Тесл., З книги життя, 1949, 142).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кидь — кидь 1 іменник жіночого роду відстань, на яку можна щось кинути розм. кидь 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- кидь — I -і, ж., розм. Відстань, на яку можна що-небудь кинути. II виг. Уживається як присудок для вираження однократної дії за знач. кидати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кидь — КИДЬ¹, і, ж., розм. Відстань, на яку можна що-небудь кинути. А він був од мене не більше, як на одну кидь (Сл. Б. Грінченка); Гнаний далі поривистим вітром... Словник української мови у 20 томах
- кидь — Кидь, -ді I ж. Разстояніе, на которое можно что-нибудь бросить. А він був од мене не більше, як на одну кидь. Харьк. --------------- Кидь! II меж. Выражаетъ бросаніе. Ухопив та кидь його об землю! Словник української мови Грінченка