кидок
КИДО́К, дка́, ч.
1. Однокр. дія за знач. ки́дати 1 і ки́датися 1, 3.
Влучний кидок гранати, і вибух перед автомашиною здибив її і поклав боком у рівчак ( Д. Бед-зик, Плем’я.., 1958, 38);
З минулого вечора було воно [орля] голодне і з кожним кидком ставало все млявішим (Тулуб, В степу.., 1964, 144);
Гравець.. прорвався до воріт і сильним кидком послав шайбу в сітку (Веч. Київ, 29.II 1960, 3).
2. Швидке пересування кого-, чого-небудь, яке здійснюється за один раз.
Дружно заходився екіпаж готувати машину до кидка на протилежний берег (Рад. Укр., 10.IX 1961, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кидок — кидо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кидок — -дка, ч. 1》 Однокр. дія за знач. кидати 1) і кидатися 1), 3). 2》 Швидке пересування кого-, чого-небудь, яке здійснюється за один раз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кидок — КИДО́К, дка́, ч. 1. Різкий, швидкий помах руки для кидання чого-небудь. Влучний кидок гранати, і вибух перед автомашиною здибив її і поклав боком у рівчак (Д. Бедзик); Кидки її не були такими влучними, та гра вже захопила з головою (А. Словник української мови у 20 томах
- кидок — (дка) ч.; мол., крим. Те саме, що кидалово. З першим варіантом все зрозуміло: груповий наїзд, фронтальний кидок <...> (В. Яворівський, Вовча ферма). БСРЖ, 253; ЯБМ, 1, 424. Словник жарґонної лексики української мови