1. Орфографічний словник української мови

кишечник

кише́чник

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кишечник — -у, ч. Частина травного тракту людини або тварини, що починається після шлунка й закінчується товстою кишкою; кишки (у 2 знач.), сукупність кишок (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кишечник — КИШЕ́ЧНИК, а, ч., анат. Те саме, що кишківни́к. Старіння й передчасна смерть настають унаслідок хронічної інтоксикації людей сапрофітними бактеріями кишечника (з наук. літ.); Уміст кишечника повільно просувається за допомогою перистальтики (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. кишечник — КИШЕ́ЧНИК, а, ч. Частина травного тракту людини або тварини, що починається після шлунка й закінчується товстою кишкою; кишки (у 2 знач.), сукупність кишок (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах