1. Великий тлумачний словник сучасної мови

кишечник

кише́чник

-у, ч.

Частина травного тракту людини або тварини, що починається після шлунка й закінчується товстою кишкою; кишки (у 2 знач.), сукупність кишок (у 1 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кишечник — кише́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кишечник — КИШЕ́ЧНИК, а, ч., анат. Те саме, що кишківни́к. Старіння й передчасна смерть настають унаслідок хронічної інтоксикації людей сапрофітними бактеріями кишечника (з наук. літ.); Уміст кишечника повільно просувається за допомогою перистальтики (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. кишечник — КИШЕ́ЧНИК, а, ч. Частина травного тракту людини або тварини, що починається після шлунка й закінчується товстою кишкою; кишки (у 2 знач.), сукупність кишок (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах